У карбі пам’яті, залишиться його голос, він звучав завжди якось особливо – лагідно, щиро, коли світлої пам’яті Остап звертався на ім’я до друзів: «Богданчику, Михайлику…», але його тихий голос, вмить ставав дзвінким, коли він неодноразово виступав на різноманітних конференціях. Багато сторінок енциклопедичних видань, зокрема «Тернопільський Енциклопедичний Словник» і «Тернопільщина. Історія міст і сіл» промережені його дослідженнями. Справді, творчість Остапа Черемшинського заслуговує на найвище визнання. Пам’ятаємо, його сльози щастя, коли добре, велике серце Остапа розчулилося після вручення Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких, здається, разом з ним плакали усі присутні. До своїх друзів у Тернопіль він завжди приїжджав з подарунками, часто у телефонній слухавці було чути питання: «Що Тобі привезти?» Його любили усі, а життєва мудрість і щирість завжди притягувала.
Висловлюємо найщиріші співчуття його сестрі Романі.
З глибоким сумом, друзі:
Богдан Хаварівський, Богдан Мельничук, Михайло Ониськів, Віктор Уніят, Григорій Шергей, Степан Костюк.
Біографічна довідка:
ЧЕРЕМШИНСЬКИЙ Остап (Євстахій) Степанович (19. 05. 1936 р., с. Слобідка Долішня, нині приєднано до с. Дубенки Монастириського району) – краєзнавець, етнограф, літературознавець, громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1996). Орден “За заслуги” 3-го ступ. (2002). Почесний краєзнавець, почесний член ВУСК та Всеукраїнського товариства “Просвіта” (всі – 1996). Член НТШ (1997), НСЖУ (2006). Обласна премія ім. В. Гнатюка (1996), премія ім. П. Чубинського (1997), Всеукраїнські премії “За подвижництво” ім. В. Гнатюка (2006), Літературно-мистецька премія ім. братів Богдана і Левка Лепких (2010 р., за багатолітню популяризацію творчості Богдана, Левка та всієї родини Лепких). Почесний громадянин с. Велеснів Монастириського району. Закінчив бібліотечний факультет Київського інституту культури (1976, нині національний університет культури і мистецтв). Працював у восьмирічній школі, завідувач клубу і бібліотеки у Велесневі, завідучий бібліотек у селах Залісся та Устя-Зелене Монастириського району. Ініціатор заснування (1961–1968) та співавтор (з І. Ґеретою) експозиції обласного комунального етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка у Велесневі, від 1969 – його директор. 1970 – організатор і учасник фольклорних експедицій, під час яких записав більше 700 народних пісень та близько 1000 коломийок, частина яких зберігаються в ІМФЕ НАНУ, понад 30 – опубліковані у збірнику “Пісні Тернопільщини”. Ініціатор відкриття меморіального кутка В. Гнатюка у Велеснівській сільській бібліотеці (1963) та школі (1964), спорудження пам’ятників на могилі В. Гнатюка на Личаківському цвинтарі у Львові та біля сільського музею у Велесневі (обидва – 1971), присвячені імені В. Гнатюка Бучацькій СШ (1971, нині гімназія), Велеснівській школі (1991), ТДПІ (нині ТНПУ, 1997), відкриття меморіальних таблиць у Тернополі (1989), Бучачі, Велесневі (обидві – 1991), Івано-Франківську, Львові, Ужгороді. Остап Черемшинський – співзасновник художньо-меморіального музею Ю. Панькевича в Усті-Зеленому (1992), краєзнавчого музею і картинної галереї у Велесневі (1997), літературно-меморіального музею О. Кисілевської у м. Монастириська (1999). Співавтор нарису-путівника про музей В. Гнатюка у Велесневі (1971, 1982, 1991, 2006), автор більше 1000 публікацій про В. Гнатюка, краєзнавчих матеріалів. Понад 50 р. займається вишиванням, у доробку О. Черемшинського – сорочки, краватки, рушники, подушки, жанрові картини та інше, розробляє візерунки вишивок. У 2007 Державний архів Тернопільської області видав бібліографічний покажчик публікацій О. Черемшинського (1963–2006).
Українці тролять про відключення електрики в Криму
