В ніч з 31 грудня 2010 року на 1 січня 2011 року молоді та зухвалі мажори Донченко Андрій Юрієвич, Яциковський Богдан Ігорович, Радченко Роман Іванович, Голинський Ярослав Олегович, зустрічали Новий рік в ресторані «Хутір», що у м. Тернополі, по вул. Чумацькій 81, де перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння порушували громадський порядок, безпричинно чіплялися до інших осіб, які також святкували Новий рік, явно провокуючи когось на конфлікт, голосно розмовляли, виражаючись при цьому нецензурними словами, тим самим виражали явну неповагу та прийнятих у суспільстві норм моралі та присутніх в ресторані відпочиваючих.
Все це тривало до 05 годин 15 хвилин, поки один із них, а саме Радченко Роман Іванович, який був найбільш агресивний, не напав на Загалюка Віталія Миколайовича, який стояв та розмовляв із дівчиною, що була у компанії саме агресивно налаштованих молодих людей. Вдарив його головою об металеву решітку гардеробу, розбивши її, тим самим спричинивши йому тілесні ушкодження, та розпочав бійку, в яку було втягнуто біля 20 осіб з обох сторін. Правда весь цей конфлікт тривав недовго – біля 5 хвилин і на цьому, можливо б і закінчився, якби серед його активних учасників не було сина (на той час голови, а нині судді) Шевченківського районного суду м. Львова Донченка Юрія Володимировича(відомого у Львові як’’Дон Лімон’’) – Донченка Андрія Юрійовича; його племінника – Яциковського Богдана Ігоровича – бувшого заступника голови Збаразької районної адміністрації Тернопільської області ( на сьогоднішній день депутат Тернопільської облради і заступник нач. відділу у міністерстві корисних копалин ) та працівника Генеральної прокуратури України Голинського Ярослава Олеговича.
Розуміючи, що син та інші родичі вчинили злочин, щоб їх вигородити, пан Донченко Ю.В., використав всі свої можливості та зв’язки, які виявилися чималими, внаслідок чого винними у цій справі стали вісім осіб, і дарма, що доказів не було, їх чудово сфальсифікували слідчі міліції, підтримали прокурори та молодий і недосвідчений суддя суду першої інстанції. Але все по-порядку:
В період з 01 січня 2011 року по 05 січня 2011 року Донченко Ю.В., за допомогою свого друга та по наявній у нас інформації кума (на той час заступника Генерального прокурора України, а потім ректора Національної академії прокуратури України) Блажівського Євгена Миколайовича, який безпосередньо приймав і надалі приймає активну участь у вчиненні тиску на прокурорів та суддів у цій справі, та який дав безпосередню вказівку на той час прокурору Тернопільської області Мельничуку Івану Івановичу безпідставно порушити відносно восьми осіб кримінальну справу.
Уже 05 січня 2011 року на той час начальник слідчого відділення слідчого відділу Тернопільського міського відділу УМВС України в Тернопільській області Матвіїв Олег Ярославович, цю вказівку виконав та порушив кримінальну справу № 1172755 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України відносно Деркача Р. М., Колодійчука А. Ю., Хоростковського Н. Я., Синюка А. С., Загалюка В. М., Антонюка О. В., Гетьмана Р. П.. Крука Н. Я. за фактом хуліганських дій відносно Яциковського Б. І., Донченка А. Ю., Радченка Р. І.
Однак хід цього розслідування не задовільнив пана Донченка, який знову ж за допомогою Блажівського Є.М., наполіг на передачі справи для проведення розслідування у СУ УМВСУ в Чернівецькій області, де прокурором області був повністю підконтрольний йому пан Коваль П.А.
Розслідування у даній справі тривало до квітня 2012 року та містило кричущі факти порушень вимог кримінально-процесуального законодавства України 1960 року, зокрема:
Порушувалося право обвинувачених на захист, що виражалося у забороні захисникам слідчими міліції, а саме Матвіївим О.Я., під час проведення слідчих дій, зокрема очних ставок, ставити питання Донченку А.Ю., Яциковському І.Б., Радченку Р.І.; Зауваження з цього приводу, подане захисником, згодом з матеріалів справи зникло!!!
Захисникам під будь-якими приводами не надавалися матеріали кримінальної справи, яким обгрунтовувалося її порушення, обрання запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення.
Ігнорувалися заяви та скарги на незаконність проведених слідчих дій;
Жодне із заявлених клопотань зі сторони обвинувачених та їх захисників розглянуто не було;
Матеріали справи просто фальсифікувалися. (Так на момент ознайомлення з матеріалами справи син судді Донченка Ю.В., потерпілий Донченко А.Ю., згідно документів представлених суду перебував за межами України, однак у відповідному протоколі зазначено, що він особисто знайомився з матеріалами справи! )
Сама ж ця слідча дія проведена поза строками досудового розслідування, встановленими законом;
Через пряму вказівку Блажівського Є.М., Ковалю П.А., працівниками прокуратури Чернівецької області було внесено у Шевченківський районний суд м. Чернівці абсолютно необґрунтоване та незаконне подання про зміну міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою (ОСКІЛЬКИ ПАН ДОНЧЕНКО Ю.В., ЗАДАВСЯ ЦІЛЛЮ «ЗГНОЇТИ ВСІХ У ТЮРМІ» як він виразився).
До матеріалів справи долучалися та бралися за основу копії з копій зображень відео спостереження у ресторані «Хутір» у м. Тернополі, що є протиправним в силу рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року;
Вчинялися і інші протиправні дії.
За сприяння вищевказаних осіб розслідування по даній кримінальній справі здійснювалось однобічно, повністю ігнорувались доводи захисників, і було спрямоване лише для того, щоб суб’єктивно визнати нас повністю винними у вищезазначеній бійці.
В лютому 2011 року з незрозумілих причин за постановою заступника генерального прокурора Блажівського Є. М. було змінено підслідність даної кримінальної справи та передано її для розслідування до слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області підполковнику міліції слідчому Попову А. М.
Внаслідок роботи слідчого Попова А. М., який постійно отримував вказівки з приводу підтасовування фактів та доказів з метою притягнення нас до кримінальної відповідальності, розслідування справи тривало до квітня 2012 року і було звершено поза строками та порядком визначеним КПК України. В ході розслідування слідчий не брав до уваги жодних доводів, клопотань, не розібрався в тому хто дійсно з притягуваних до відповідальності осіб брав участь у бійці і хто саме кому, і куди наносив удари і чи взагалі наносив.
Не знайшли ми справедливості і у Тернопільському міськрайонному суді. Суддя Базан Л.Т., який розглядав дану справу майже два роки, весь час перебував під тиском Донченка Ю.В., та інших високопосадовців «злочинної влади», як прийнято її зараз називати, та незважаючи на те, що з моменту вчинення злочинів передбачених ст. ст. 296 ч. 2, ст. 122 ч. 1 КК України і який був інкримінований всім без винятку, пройшло більше трьох років, злочини середньої тяжкості, повне визнання вини, відшкодування заподіяних матеріальних збитків, наявність пом’якшуючих обставин, того факту,що сам прокурор в судових дебатах просив застосувати до двох осіб ст. 75 КК України та не позбавляти волі, виніс на нашу думку неправосудний вирок,яким засудив до трьох років позбавлення волі!!! При цьому до вступу вироку в законну силу незаконно змінив засудженим міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою!!!
Лише Апеляційний суд Тернопільської області, розглядаючи дану справу23квітня 2014 року розібрався у всіх її нюансах, незважаючи на шалений тиск з боку Донченка Ю.В., та компанії, який декілька разів приїжджав у м. Тернопіль, та проводив зустрічі із керівництвом Апеляційного суду з метою схилити суддів судової палати в кримінальних справах підтримати незаконний вирок суду першої інстанції.
Органи прокуратури під час розгляду справи в Апеляційному суді не ставили питання про м’якість обраної нам міри покарання і лише потім, під впливом раніше названих покровителів Донченка Ю.В.,подали касаційну скаргу у ВССУ із проханням скасувати ухвалу суду внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених.
Нам прикро усвідомлювати те, що бійка, яка мала місце 01.01. 2011 року, була спровокована самими потерпілими, в ході якої тілесні ушкодження отримали також і кожен із нас, проте, до такої суворої кримінальної відповідальності притягують лише нас.
Покарання у вигляді позбавлення волі, яке потерпілі добиваються застосувати до нас, суперечить загальній судовій практиці, оскільки, кожен із нас є особою молодого віку, в побуті за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, раніше несудимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше. У кожного із нас є обставини, які дійсно слід взяти до уваги при визначенні покарання.
Нам стало відомо, що Донченко Ю.В., та Блажівський Є.М., використовуючи свої зв’язки, вели активну роботу із суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з метою скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області.
І ось, перед самим розглядом справи, суддя Верховного Суду України Пошва Б.М. проявив інтерес і почав доволі активно втручатися у хід даної справи,саме з приводу скасування ухвали апеляційного суду Тернопільської області. Більше того, він навіть вдається до прямих погроз та шантажу суддів, що в разі неприйняття ними “потрібного” Донченку Ю.В. рішення, воно все одно буде переглянуто Верховним Судом України.
27 січня 2015 року ухвала була скасована і передано справу на новий апеляційний розгляд Тернопільської області.
28 травня 2015 року відбувся другий апеляційний розгляд кримінальної справи. Колегія суддів під головуванням Сарновського В.Я. винесла незаконне і суворе рішення і залишила вирок першої інстанції, не враховуючи жодних пом’якшуючих обставин, а також нових обставин, що появились від початку розгляду справи у першій інстанції ( зокрема народження двох дітей у Загалюка В.М.)
Склад суду під головуванням Сарновського В.Я. порушував права засуджених на захист та на правову допомогу, що гарантовано Конституцією України, Європейською конвенцією прав людини.
Головуючий ухилявся від дослідження змісту наведених в апеляційних скаргах засуджених доводів, безпідставно відмовляючи у задоволенні клопотань засуджених та їх захисників щодо неповноти та необ’єктивності судового та досудового слідства.
Склад суду під головуванням Сарновського В.Я. прийняв необ’єктивне та упереджене рішення,а швидкий та поспішний розгляд апеляційних скарг свідчить про упередженість судді та змові із потерпілими, від яких поступали дзвінки суддям Сарновському В.Я. та Вавріву І.З. про, що ми дізналися після судового засідання.
За нашими касаційними скаргами справа розглянута у Вищому спеціалізованому суді і 29 жовтня 2015 року касаційний суд виніс ухвалу , якою скасував рішення Апеляційного суду Тернопільської обл. від 28.05.2015 року, вважає ухвалу апеляційного суду незаконною.
На даний час справа буде розглядатися в апеляційному суді Тернопільської обл. 26 січня 2016 року , доповідач Стадник О.Б.
Суддя Стадник на попередньому розгляді справи 25 .11.2015 року виніс постанову , в якій упереджено і передчасно робить висновки про законність вироку та про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
Крім цього , на даний час незаконно утримує людей під вартою!!!
Народна Рада
