Львівський сейсмолог був на Майдані трохи більше тижня. У ніч на 21 січня отримав поранення ока. Активісти за наполяганням медиків зголосилися відвезти його в офтальмологічне відділення Олександрівської лікарні на вул. Шовковичній.
Близько четвертої години ранку Вербицький та Ігор Луценко під’їхали до будівлі медустанови. Вони зайшли до відділення, але їх звідти силоміць витягли з десяток міцних спортсменів. Погрожуючи вбивством, вони заштовхали активістів у мікроавтобус “Тойота Хай-Ейс” і відвезли в невідомому напрямку.
Пізніше слідству стане відомо, що меж Києва бандити не покидали. Били і катували Вербицького в гаражі № 247 по вул. Зрошувальній, 2 (район Рембази).
Юрія жорстоко били тільки за те, що він говорив українською. При цьому обзивали “западенцем” і “бандерівцем”. Після цього покаліченого чоловіка вивезли в Бориспільський район і викинули в лісопосадці.
Активіст на той момент був ще живий, але самостійно піднятися він не міг – ноги були перебиті. Другого потерпілого, Луценка, висадили неподалік від дачного кооперативу “Іскра”. Це поруч із селом Проців.
Через три місяці, у квітні 2014-го, в МВС повідомили, що затримали трьох осіб, причетних до вбивства активіста. Але досі ніхто не сидить, тому що головний підозрюваний у цій справі зник. Щоправда, перед цим суд відпустив його під домашній арешт.
Всього у справі проходить 13 підозрюваних, всіх вдалося вичислити завдяки мобільним телефонам. За версією слідства, майже всі вони зараз знаходяться в Росії чи на території окупованого Криму. Це теж вдалося дізнатися з “історії” їх телефонних переговорів. Відомий навіть номер одного з убивць – 79307256520.
Всіх “тітушок” привезли до Києва і зняли для них житло. За свої звірства, а епізод з Вербицьким, швидше за все, не поодинокий, вони отримували зарплату. У декількох постановах Печерського суду, який розглядає цю справу, фігурує адреса офісу їхнього ватажка Олексія Чеботарьова – вул. Почайнинська, 4, корпусу “А” і “Е”. На карті цей старовинний двоповерховий будинок значиться як територія Іллінської церкви Московського Патріархату на Подолі.
Хто убивав Юрія Вербицького
У МВС кажуть, що до вбивства причетна банда кримінальників і спортсменів, яку очолював – 45-річний Олексій Чеботарьов. Про нього відомо, що має велике кримінальне минуле. А при Януковичі він став партнером виробників горілки, співвласником футбольного клубу і учасником благодійних проектів разом з міністром Захарченко, Клюєвим, Азаровим, Арбузовим та іншими людьми втікача гаранта. У розшук Чеботарьова оголосили тільки в липні 2014-го.
Другий підозрюваний, за версією слідства, 46-річний Віктор Зубрицький. Він – керівник медіахолдингу Контакт і екс-продюсер каналу “112”. Правда, сам Зубрицький свою причетність до злочинів і зв’язку із збіглим міністром МВС Юрієм Захарченко заперечує. Тим не менш, його теж шукають – з квітня 2014-го.
Киянин 46-річний Володимир Неживов – начальник служби безпеки Чеботарьова. Безпосередньо він інструктував тітушок і керував викраденням. Його ім’я “засвітилося” на сайті ЦВК, як довіреної особи кандидата в депутати Олексія Дудника, по скандальному 223 округу. Тоді у “свободівця” Юрія Левченка буквально силою вирвав перемогу одіозний Віктор Пилипишин. Шукати Неживова почали в квітні 2014-го.
42-річний Микола Якубович родом із Білої Церкви Київської області. У місті всі знали, що їхній земляк “працює” на стороні режиму Януковича.
“Якубович Микола – ГАНЬБА нелюдам, які заробляють на крові людей загиблих на Майдані від рук “тітушок”! Вони постачали “тітушок” в Київ”, – писали в соцмережах місцеві і викладали фото Миколи. Записи датовані ще 22 лютого 2014. У розшук Якубовича оголосили 17 квітня 2014-го.
33-річний Олександр Ляхович жив у селі Шкарівка Білоцерківського району. Він разом з Миколою Якубовичем під час виборів в 2013-му теж були довіреними особами “технічного кандидата” Олександра Бурлі по тому ж, багатостраждальному, 223-му округу.
23-річний Микола Богдан родом із села Хвилівка Чернігівської області. Відомо, що він серйозно займався боксом. Брав участь у міжнародних турнірах. І є майстром спорту України з боксу. Навчався у спортивному училищі в Броварах.
Дмитру Щукину – 28. Він жив у Дніпропетровську. У соцмережах у нього багато фотографій з київського Хрещатика. Також, він любив фотографуватися біля церков. Про себе пише, що працює в охороні. Любить бойовики і шансон.
37-річний Сергій Мисливий жив у селі Андрушівка Житомирської області. Останнє відоме місце роботи – директор Держпідприємства “Ковалівський спиртовий завод” в Чернігівській області.
24-річний Юрій Таран займався футболом і деякий час значився в дитячій юнацько-спортивній школі олімпійського резерву. Грав у ФК “Дарниця”. У базі Інтрепола його шукають за “викрадення людей”.
Олександру Тендіту – 34 роки. Він жив у Харкові, зараз там залишилися його батьки. Вони, до речі, великі шанувальники “русского мира”. Батько “лайкає” в соцмережах фото з Наталією Поклонською та розміщує на своїй сторінці “фотожаби” з Арсенієм Яценюком.
27-річний Віктор Тиднюк – це та людина, яку затримали. Киянин охоче співпрацював зі слідством. Дав свідчення на всіх своїх подільників. А після того, як був випущений під домашній арешт, втік.
В інтернеті є старі резюме Віктора, він шукав роботу водієм на 4 тис. грн. І скоріше за все він і був за кермом “бусика”, на якому викрадали Вербицького і Луценка.
