Голова «Уряду Ічкерії у вигнанні» Ахмед Закаєв розповів про роль і вплив Рамзана Кадирова на Чечню і Росію
В інтерв’ю Радіо Свобода чеченський політик Ахмед Закаєв, який живе в еміграції у Лондоні, аналізує останні дії та висловлювання Рамзана Кадирова і оцінює роль Чечні у стратегії російської влади.
– Єдине, що пов’язує сьогодні Росію і Чечню – це прихильність Путіна до «академіка» Кадирова і, звичайно, гроші, які спрямовуються йому як плату за особисту відданість Путіну, за готовність виконати будь-який його наказ.
– Чому, власне, Кадиров пішов за Путіним? Адже спочатку і він, і його батько пов’язували себе з Ічкерією.
– Правильніше буде сказати, що Кадиров-старший був пов’язаний з КДБ, з роками я абсолютно в цьому переконався. Він багато в чому сприяв тому, щоб почалася перша воєнна кампанія в Чечні. За початком першої кампанії стояла виключно ФСБ Росії, яку тоді очолював Сергій Степашин. Саме Кадиров-старший оголосив Росії джихад, саме він кинув клич про те, що кожен чеченець повинен убити по 150 росіян, і тоді нібито закінчиться війна. Коли почалася друга воєнна кампанія в Чечні, Кадиров-старший став претендувати на роль головної маріонетки Кремля, в Чечні з ним конкурував Беслан Гантаміров. В одній з телевізійних передач в Москві Беслан з іронією, з сарказмом запитав у Кадирова-старшого, що він робив під час першої воєнної кампанії. Той відповів: Володимир Володимирович Путін добре знає, чим я займався і під час першої кампанії, і між двома воєнними кампаніями. Зрозуміло, що Путін призначив саме (Ахмада) Кадирова головною маріонеткою окупаційного режиму.
Те, що сталося в подальшому з молодшим Кадировим – виключно путінський проект. Люди силової системи з самого початку були проти Рамзана, але Путін переконав їх: це тимчасовий проект, з яким пов’язаний план з перевербування бійців чеченського опору на сторону федералів. Силовики погодилися, тим більше що на чолі республіки тоді стояла людина з силових структур, Алу Алханов. Вони подумали, що першу скрипку в цій справі буде грати він. Але з часом сталося так, що тим бійцям, які переходили на бік федералів, гарантію безпеки давав виключно Кадиров. Ці люди стали проявляти виняткову відданість тільки Кадирову, тому що за Кадировим стояв Путін.
Політична карикатура Олексія Кустовського
– Що Ви думаєте про так званий «антикадирівский фронт» в російському політичному істеблішменті, про різке несприйняття цього путінського проекту, яке нібито існує у російських силовиків і деяких кремлівських політиків? Про людей, які нібито намагаються дискредитувати Кадирова і навіть можуть спробувати виступити проти Путіна, якщо той врешті-решт відмовиться Кадирова «злити»?
– У 2006 році до мене в Лондон приїжджав Кірсан Ілюмжинов. Він приїхав від імені Володимира Путіна, з тим щоб я повернувся до Росії. В цей же час на мене вийшов Руслан Атлангерієв, який не приховував, що пов’язаний з заступником директора Федеральної служби безпеки Росії Олександром Бортниковим. Від нього я дізнався, що у ФСБ шукають заміну Кадирову, що вони були би раді його позбутися, але поки не знаходять відповідного варіанту. Я абсолютно точно знаю, що ФСБ відтоді з Кадировим у найсильнішій конфронтації. Кадиров на той момент спрацював на випередження і позбавився конкурентів – я маю на увазі Мовладі Байсарова, братів Ямадаєвих, пізніше позбувся і Руслана Атлангерієва.
Якщо сьогодні спробувати Кадирова зняти указом президента і оголосити, що призначається інший глава республіки, то це негайно викличе переполох серед його прихильників. Звичайно, Кадиров у відставку не піде – йому просто нікуди піти. Якщо три-п’ять місяців тому в нього ще були якісь можливості, були адреси, куди він міг виїхати (Туреччина, сунітські держави, Саудівська Аравія чи Арабські Емірати), то сьогодні такої можливості він позбувся через те, що разом з Путіним підтримав конфлікт в Сирії, вставши на бік шиїтів і Башара Асада. Тим самим Кадиров перекрив собі відхідні шляхи, які протягом кількох років готував. Але це було зроблено виключно на вимогу Путіна. Щоб зняти Кадирова, силовики повинні провести певні оперативні заходи серед його найближчого оточення, інакше це викличе абсолютно негативну реакцію в Грозному, і Путіну не вдасться простим указом або розчерком пера змістити свого ставленика. Не думаю, що Путін колись зважиться на це.
– Андрій Піонтковський пише про роль Кадирова у вбивстві Бориса Нємцова, щоправда, не наводить доказів. А чи є такі докази?
– Вважаю, що рішення про якусь нейтралізацію Бориса Нємцова, Гаррі Каспарова, Сергія Удальцова, Олексія Навального були ухвалені ще у 2011 році, коли в Москві почалися масові протестні акції. Після того, як Путін відчув реальну загрозу, він відправився в Чечню і провів там два дні з Кадировим. Тоді, я вважаю, вони і домовилися привезти в Москву кадирівських гангстерів, які пройшли підготовку в Чечні, і використовувати їх для придушення можливого заколоту. Ця інформація стала відома нам, у нас є власні агентурні зв’язки. Я попередив і Бориса Нємцова, і Гаррі Каспарова, ми зустрічалися в одній з європейських столиць. Спочатку вони до моєї інформації поставилися не зовсім серйозно, але буквально на другий день після нашої зустрічі Путін заявив: нібито на Заході шукають сакральну жертву для того, щоб звинуватити Кремль у вбивстві.
Тоді їм стало зрозуміло, що реальна загроза існує. Гаррі Каспаров більше в Росію не повернувся, а Андрій Піонтковський і Борис Нємцов повернулися. Борис все-таки вирішив, що прихід у владу (він був згодом обраний депутатом Ярославської обласної думи) може стати гарантією його безпеки. Удальцова і Навального посадили.
Чому зволікали з Нємцовим? Путін намагався заручитися підтримкою Заходу; в той час він загравав із Заходом, намагаючись увійти в елітний міжнародний клуб, куди його в підсумку не взяли. Відстрочка більше не була потрібна. А коли відбулося анексування Криму, коли почалися військові дії на сході України, коли Захід став вживати жорсткі санкції проти Росії, тут вже Путіну не потрібно було озиратися. Упевнений, що російські спецслужби до останнього моменту контролювали ситуацію, знали, що на Нємцова готується замах, знали, ким він організований і хто його виконавці. Вони допустили це вбивство, керуючись принципом подвійної вигоди: ліквідуючи ненависного їм Бориса Нємцова, який давав чіткі точкові координати людей, проти яких слід застосувати санкції, усунення опозиційного політика руками представників Кадирова давало можливість силовикам позбутися і глави Чечні. Саме тому вони допустили це вбивство, через кілька днів затримали виконавців і вийшли на найближче оточення Кадирова – Делімханова і Геремєєва. Але тут за них заступився Путін.
– Чи справді путінський «проект Кадиров» запобігає великій кавказькій війні, як припускає Андрій Піонтковський?
– Думаю, що щодо цього Піонтковський трохи помиляється. На мій погляд, саме Кадиров сьогодні провокує ситуацію на Північному Кавказі, зокрема, в Інгушетії і Дагестані. Він намагається дестабілізувати ситуацію, щоб підкреслити свою важливість як російського жандарма на Кавказі. Чечня зараз упокорена, практично ніякого опору в Чечні немає, необхідність в Кадирові як в приборкувачі республіки починає зменшуватися. Кадиров прекрасно знає: силовики чекають своєї години, щоб скинути його з трону. Через це у нього з’явилася потреба показати Путіну: я можу бути корисним і в інших проблемних регіонах – в Інгушетії і Дагестані. Москва залежить від ситуації в Чечні.
Путін не може робити багато своїх кроків, попередньо не погодивши їх з Кадировим, і я тут не іронізую. Насправді все, що стосується Північного Кавказу, Путін погоджує з Кадировим і заручається його підтримкою. Адже Кадиров став страшилкою не тільки для російських лібералів, а й для деяких країн на пострадянському просторі.
Однак, якщо Чечня відокремиться від Росії, то Кадиров одразу ж втратить владу в Чечні. Вся його підтримка в Чечні існує лише тому, що його сьогодні підтримує Путін, тобто російська держава з усіма своїми ресурсами. Якби цієї підтримки не існувало, то Кадиров негайно втратив би владу над чеченцями, які його скинуть і притягнуть до відповідальності за ті злочини, які він скоїв. Звичайно, він з цим жартувати ніколи не буде.
– Чечні виплачується данина, вважає Піонтковський. За що ця данина виплачується, за смиренність?
– Ні, думаю, виплачується вона не за смиренність, а за видиму і публічно підкреслену Кадировим особисту лояльність до Путіна. А з приводу приборкання Чечні можу сказати ось що: Чечня лише чекає свого часу. Запевняю вас, що Чечня неприборкана. Чечня ніколи не була такою сильною у військовому плані, як зараз. Найменше політичне коливання в самій Росії відгукнеться в Чечні.
– А що Ви думаєте про базу соціальної підтримки Кадирова?
Мітинг на підтримку Рамзана Кадирова в Грозному, 22 січня 2016 року
– Так, така підтримка існує. Здебільшого населення підтримує Кадирова тільки тому, що пов’язує з його ім’ям припинення політики зачисток, масових вбивств, безслідних зникнень, яка проводилася російськими структурами. Кадиров сьогодні зберігає за собою виключне право милувати, карати, вішати, розстрілювати. Російські силовики і Кадиров у рівній мірі претендують на це право. Але Кадиров не дозволяє силовикам цього робити, і силовики вважають: він вирвав у них з рук перемогу.
– Як Ви сприймаєте вираз Піонтковського, що «Росія перебуває у складі Чечні»? Що це: парадокс, метафора чи реальний факт?
– Це парадоксально, але це реальний факт.
– Чи існує, на Ваш погляд, у Чечні якась організована опозиція Кадирову?
– Припускаю, що в Чечні є якась організація, яка є під абсолютним патронажем Федеральної служби безпеки Росії, щоб в разі чого почати виступ знизу. Так, я припускаю, що в Чечні є якісь підконтрольні ФСБ Росії сили, але вони глибоко законспіровані, тому що Кадиров в принципі переслідує будь-яку людину, фізично знищуючи тих, хто якимось чином пов’язаний з російськими спецслужбами. Для нього дуже важливо, щоб все, що пов’язано з Чечнею, було зосереджено саме на ньому. У зв’язку з цим він веде жорстоку боротьбу з агентурою, яка є в Чечні у ГРУ (Головне розвідувальне управління – ред.) або ФСБ(Федеральна служба безпеки Росії – ред.)
– Нещодавно Кадиров відвідав Ваших родичів, які живуть в Чечні, і запевнив їх, що репресій проти них не буде. Що насправді хотів Кадиров продемонструвати цим візитом?
– Нещодавно я зробив заяву з приводу дій Кадирова щодо бійців опору і їх родичів, звинувативши його, що він веде боротьбу з традиційними духовними цінностями чеченців, цілеспрямовано їх знищуючи, перетворюючи на рабів, чого ніколи не було в нашій історії. У зв’язку з цією моєю заявою в Чечні дуже активно почали смикати моїх родичів. У мене з родичами дуже давно відсутні контакти, оскільки добре відомо, як Кадиров розправляється з родичами своїх опонентів. Те, що він приїхав до них, пов’язане з тим, що Кадирову потрібно було трохи змінити свій імідж. Йому не вистачає мого визнання в його легітимності, він не києм, то палицею намагається роздобути від мене підтримку саме в цьому питанні. Чому я такий невдячний, чому не повертаюся і не співаю дифірамби людині, яка протягом останніх 16 років не чіпала моїх родичів? Про те, що вони нічого злочинного не зробили, не йдеться.
– Це вже не перша спроба Кадирова запросити Вас повернутися. Навіщо Ви йому?
– Це його амбіції, його марнославство. Кадиров хоче бути національним героєм, хоче увійти в історію. Але він знає, що він – зрадник. І до тих пір, доки є Закаєв, який тримає чеченський прапор і який нагадує про те, що в історії Кадирову дадуть оцінку саме як націонал-зраднику, він не заспокоїться – це головна причина, через яку Кадиров хоче мене або політично нейтралізувати, або фізично знищити. Але я лише один з носіїв ідеї, яку Кадиров і його батько зрадили. Навіть якщо мене не буде, ідея чеченської незалежності буде жити до тих пір, доки не стане реальністю. Вона існує століттями.
– Дивує, що чеченці, які чинили запеклий опір під час двох останніх воєн проти Росії, підкорилися Кадирову. Як Ви це пояснюєте?
– Сьогодні Кадиров уособлює собою Путіна в Чечні, а за Путіним – влада, гроші, зброя. Благополуччя, яке сьогодні є в Чечні, пов’язують не з Кадировим, а через Кадирова з Путіним. Путін поставив на Кадирова, персоніфікувавши російсько-чеченські відносини.
– Чи вважають чеченці Росію абсолютним злом, чи ж можна згадати щось позитивне в тривалому спільному проживанні росіян і чеченців?
– У російському суспільстві прийнято вважати, що ми відчуваємо ненависть до росіян, але цього немає. Підтвердженням цьому могла б стати подія, аналога якій немає в світі: російсько-чеченська війна – єдина війна, на якій матері російських солдатів приїжджали до тих, проти кого воюють їхні сини, зупинялися в їхніх будинках і шукали своїх дітей. Звичайно, у нас було криваве минуле, але воно все ж дає можливість говорити про те, що у нас є спільне майбутнє. Це спільне майбутнє повинно будуватися на рівноправних відносинах. Що ж стосується культури… Ну, дивіться: метрополія протягом 150 років тричі змінювала граматику чеченської мови. Це робилося цілеспрямовано, щоб ми не розвивалися як нація, як народ, щоб ми не вдосконалювали свою мову, свою писемність, культуру. Незважаючи на це, через російську мову ми долучилися до світової культури і світової історії. В цьому є плюс, в цьому є позитив, але водночас я противник того, щоб позитив досягався такою ціною. У нас є можливість виправити історичні помилки і побудувати таке майбутнє, яке влаштовувало б і Росію, і чеченців.
