Поглянувши через призму історії, можна відкрити для себе багато цікавих подробиць про це «свято». Звісно, є дуже багато припущень про його коріння:
– Одні говорять, що започаткували його Клара Цеткіна й Роза Люксембург, інші, що воно пішло від єврейського свята Пурім. Проте, спільним для обох версій є те, що принесли його в нашу культуру саме більшовики, маючи на меті змінити будь-які національні прояви нашої держави – заявляють активісти.
Це свято прославляє жінку як войовничу революціонерку, яка втратила своє жіноче єство:
– Їй дали в руки кірку й лопату і посадили на трактор, – тобто зробили підкутого тяглового ішака. «І город скопає, й коня на ходу зупинить» – саме такий образ був необхідний «совєтам», щоб заставляти жінок гарувати по 10 годин на день, з декретною відпусткою від 1 місяця до 1 року, не даючи їй оправитися після пологів і виховати свою дитину. Ось якою була ідеальна радянська особа слабкої статті.
Ще можна припустити, що «свято» зробили саме 8 березня, щоб відволікти українців від днів, коли згадуємо генія українського духу, світоча нашої нації, Тараса Григоровича Шевченка. Розумний хід. Адже, коли змусити народ забути про своїх величних пророків, творців культури, – тим простіше його приборкати. Більшовики завжди намагалася стерти з лиця землі багату українську культуру з її мелодійністю, чуттєвістю, глибиною, з її безстрашними героями – та замінити її культурою пролетаріату – поверхневою, приземленою з пропагандистським змістом та брехнею.
Також обговорювали питання фемінізму, як течії, яку ототожнюють з цим святом.
– Ми, націоналістки, можемо взяти у будь-який момент зброю і почати воювати, ми готові до цього, але наші хлопці не хочуть, щоб ми мерзли в окопах, місяцями не милися, адже основне призначення жінки материнство – запевняють дівчата.
– Звісно, важливішим є Свято Матері, тобто день, коли возвеличуємо жінку через її самопожертву, доброту та лагідність, через її виховання та опіку. Це може буди чудовим аналогом тому ж таки «міжнародному дню».
В Україні святкування припадає на другу неділю травня. Саме цей місяць присвячують у християнстві Нашій Матері Небесній, яка здавна вважається Опікункою нашої держави, Захисницею для лицарів українського духу – козаків, а тепер і всіх наших Героїв.
Звісно, кожен з нас в праві сам вирішувати, що йому святкувати. Та не забуваймо цікавитися історією свята, звертаймо увагу на те, чи не заперечує вона нашим цінностям, моральним принципам, ідеології, а головне – чи не засмічує нашу культуру.
Все у наших руках! Ми самі творці своїх традицій, культури та історії! І те, в якій країні жити нашим дітям – вирішуємо ми!
Слава Україні!
