“Дитина в дарунок”: мильна опера на сцені тернопільського театру

Вистава “Дитина в дарунок”, яку поставили на тернопільській сцені, здійснена в рамках проекту “сучасна драматургія на українській сцені”. І від цього стає ще більш сумно за рівень театрального мистецтва в нашій країні, у файному місті Тернопіль…

Якщо говорити коротко, то п’єса “Дитина в дарунок” перш за все буде цікава любителям телемила, яке постійно крутять на українському телебаченні. Для гурманів, які вже нічого не очікують від місцевого театру, великою приємністю буде споглядати гру Сергія Андрушка, який фактично витягує виставу. Принаймні, так було 3 березня.

Якщо тернополянину обирати вечір перед телевізором з серіалами чи брехливими новинами, то краще піти до театру, де щасливий фінал значно покращить настрій. Звісно, якщо витримаєте 2 години 20 хвилин.

Про що ж вистава? Мама допомагає дочці владнати сімейні труднощі – завагітніти, виносити і народити замість неї дитину. Навколо цього й крутиться головна сюжетна лінія.

Починається вистава з монологу Діда Івана (актор Микола Петрушенко) про сучасне життя. Для невибагливого глядача герой говорить зрозумілі речі, про які кожен спілкувався з родиною на кухні чи з друзями за “чаркою кави”: політику, війну, Росію… Проте, жодної новизни чи осмисленого меседжу глядач не чує. Розраховано тут на невибагливого глядача. Гра Петрушенка, одягнутого у вишиванку, нагадує скоріше якогось “правильного комуніста” із совдепівських фільмів. Не допомагає навіть іспанська «Bésame mucho», яка з танцями діда викликає оскому. Шкода іменитого актора, але настільки непереконливим ще не доводилось його бачити на тернопільській сцені. Так само примітивні трюки у виконанні наймолодшої “сімейної пари” Богдана та Оксани.

“Заїжджена” велосипедна тема порівняння нашої країни з ровером “Україна” радує теж наївних, які не мають часу чи змоги регулярно бувати в театрах, читати літературу. Глядач з аналітичним мисленням і звичайним середнім достатком доволі скептично поставиться до першої половини вистави, яка відверто є провальною, щоб не сказати гірше. Наприклад, того дня екс-губернатор Тернопільщини Іван Курницький, директор товариства “Галичина Ласунка” Мирослав Білик не повернулись після антракту додивлятись гру акторів. Зал того дня далекий був від аншлагу. І якби не кілька десятків чиновників одного з управлінь, то навіть партер був би напівпорожнім. І це лише четвертий раз грали виставу на сцені!

Чому така ситуація? Це нагадує маніпуляції з брендовим сиром, в інгредієнти якого напхали не зовсім те, що вимагає технологія виготовлення. Так само і з виставою, яка має два акторські склади. Зрозуміло, що акторська молодь мусить вчитися грати, але чому не на гастролях по районних клубах, а в перемішку з метрами тернопільської сцени. На їхньому фоні вони відверто випадають. Ось і виходить неякісний театральний продукт, який не хоче споживати тернопільський глядач. А тим більше платити свої скромні гривні.

Довідка

Прем’єра трагікомедії Мирона Лисака “Дитина в дарунок” у режисерському баченні Сергій Кузика у тернопільському драмтеатрі відбулася 27 лютого. П’єса написана на основі реальної історії, яка сталась на Івано-Франківщині. Любляча мати вирішила виносити дитину для доньки, яка ніяк не могла народити сама. У виставі – тільки шість персонажів