До них можна віднести суто репресивні, які полягають у виявленні, розслідуванні корупційних правопорушень і притягнені винних осіб до відповідальності; превентивні, серед яких такі, як покращення прозорості, підзвітності і доброчесності державних структур, правовий захист громадян та підвищення етичних стандартів у діяльності публічних службовців, просвітницька робота з населенням та окремими цільовими групами, виховання молоді у дусі неприйняття корупції.
Жоден з цих заходів не буде успішним, якщо під час їх реалізації буде відсутня підтримка з боку суспільства.
Досвід багатьох країн свідчить про те, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною передумовою подоланні корупції.
Саме тому участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції є запорукою успішної антикорупційної політики.
Відповідно до частини першої статті 21 Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
– повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації в яких були вчинені ці правопорушення, або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
– запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
– проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
– брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
– вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої влади ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
– проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
– проводити заходи щодо інформування з питань запобігання корупції;
– здійснювати громадських контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству:
– здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
Частиною другою Закону передбачено, що громадському об’єднанню, фізичний, юридичній особам не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюютьсь заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому Законом.
Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів влади або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.
Частина четверта статті 21 Закону зазначає, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Сьогодні у Тернополі відбудеться турнір з бадмінтону
