«Ми відслужили молебень прохальний. Молилися за тих Ієрархів, які відійшли у вічність, за вояків наших, які сьогодні виконують Заповідь, що немає більшої любові, хто положить душу за ближніх своїх. І, мабуть, сьогодні кожен з нас розуміє, що історія складається не тільки з минулого», – розповів Андрій Абрамчук, митрополит Галицький, Керуючий Івано-Франківською Єпархією. Він наголосив, що перш за все, треба об’єднати людські душі і вести їх до Христа. Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський зазначив: «Цей Собор за своїм значенням є не меншим, ніж Четвертий Універсал Центральної ради про проголошення Української Народної Республіки». За його словами, УАПЦ історично є духовною послідовницею тих надбань 20-х років минулого століття.
Борис Харко, єпископ Херсонський і Миколаївський, керуючий Таврійською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви зазначив, що багато важливих історичних подій невідомі пересічному українцю. Серед них – той факт, що саме УАПЦ відроджувалася з ініціативи тодішньої української держави. «Прикрими фактами є те, що всі наступні формації УАПЦ зустрічали опір неукраїнських влад – чи це польська, чи німецька, чи радянська, чи пострадянська», – розповів він.
Роман Максимович, член Патріаршої Ради Української автокефальної православної церкви зазначив, що членам Собору були просте духовенство і миряни – академіки, художники, лікарі, письменники. «Той Собор заложив підвалини і основи УАПЦ. Саме там були сформовані головні засади, головні принципи життєдіяльності цієї церкви. […] Тих принципів УАПЦ дотримується до сьогодні», – підсумував Роман Максимович.
