І у Катерини, і у Марка є своя версія пояснення назви “Невимушених”.
Марк Лівін розповідає: “Невимушеним є те покоління людей, які виросли в 90-х роках, в післярадянські часи. Це люди, які керуються тільки внутрішніми стимулами. Ті, які нікому нічого не винні. Стало цікаво дослідити, наскільки відрізняється це покоління від попередніх”.
Письменник зробив для себе висновок – ми є такими самими, як батьки, але живемо за інших умов, проте нічим особливим від них не відрізняємося.
Цікаво, що ніхто з авторів не домовлявся про те, що писатиме.
“Невимушеність – момент усвідомлення факту, що значну частину життя не повернеш. Невимушеність- це молодість, вміння брати на себе відповідальність, цінувати час”, – додає Лівін.
А от Катерина Бабкіна має геть іншу думку:
“Невимушеність – коли не так важливо, що ти пережив. Це вміння давати собі раду, не зважаючи на все що завгодно, не зважаючи на …. Це рівновага, серед добрих і неприємних моментів життя”.
