Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки – це не тільки рідкісна краса, що сягає її попереку, її жіночність і шарм. Але і акуратність в найпершу чергу з мого боку. Адже, коли вона лежить поруч зі мною, я повинен обов’язково пам’ятати про те, що потрібно прибрати спочатку її волосся з подушки, а потім лягти до неї ближче. Це з часом стає звичкою.
Я не знав, що якщо у неї поганий настрій, то слід негайно її обійняти, з’ясувати в чому ж справа, а потім заспокоїти. У мене з цим зовсім по-іншому. Коли у мене паршиво на душі, я не люблю, коли мене про це запитують, лізуть мені в душу – такі моменти мені потрібно завжди перехворіти самому.Я не знав, що якщо вона ніколи не просить мене про допомогу, то завжди чекає, коли я сам запропоную. «Не чіпай, я зроблю сам!». «Так я можу і сама …» Ні, не може! Точніше чекає, коли я настою на своєму. Їй важливо відчувати себе жінкою, а конем можу побути і я. До речі! Якщо не дозволяти їй піднімати нічого важчого букета троянд, то незабаром можна помітити, що поганий настрій у неї буває рідше, а посмішка на обличчі кожен день.
Я не знав і того, що жінка – це не тільки коханка, з якою можна розділити ліжко, ванну, кухонний стіл. Але ще й друг, якого потрібно уважно слухати. Чути, коли слухаєш, навіть, коли вона говорить ні про що. Жінка – не загадка. І на кожне своє питання, я можу отримати відповідь, якщо буду хоч трохи уважнішим. Вона завжди говорить, що їй потрібно. Завжди! Дивно, коли чоловіки говорять, що не знають, чого хоче їх жінка. Швидше за все, їм не хочеться цього знати.
Я не знав, що відносини – це не тільки я, але ще і «я» в квадраті. Кожен повинен робити свій крок, поки обидва не зіткнуться губами. Якщо ти стоїш на місці, а інший йде тобі весь час назустріч, то, швидше за все, одного разу ти залишишся у нього позаду. Кожен робить свій крок. Безногому не місце на старті …
Я не знав, що почуття знаходяться не внизу живота, а на кінчиках пальців, якими ти торкаєшся до неї. І якщо арфа грає, значить це твій інструмент. Адже пальці неможливо налаштувати. У тебе або є талант, або його немає …
В’ячеслав Прах
