Холодне цього року літо – ні тобі накупатися досхочу, ні засмагнути як слід. Навіть на узбережжі нашого Чорного моря погода не радує. Але вчені вперто твердять – клімат планети невпинно змінюється і саме в бік потепління. Хоча, здавалося б, що нам від того? Ну, стане тепліше на градус-два – велика біда! Біда, звісно, невелика, а от наслідки вона за собою тягне колосальні. Бо оті кілька градусів докорінно змінюють обличчя планети. Зміна клімату вже не страшилка зі звітів ООН – із кожним роком ми відчуваємо її наслідки все більше, особливо в сільському господарстві: зменшується кількість придатних для ведення сільського господарства земель, почастішали посухи. Непередбачуваність погодних умов призводить до підвищення ризиків в агросекторі, і, як правило, негативно впливає на врожайності популярних культур, зокрема зернових.
Причому темпи підвищення температури в нашій країні істотно випереджають середні планетарні показники. Особливо рельєфно проявляється така тенденція на півдні в зоні степу, де на поля і посіви опади практично не випадають протягом чотирьох-п’яти місяців. Водночас загалом кількість опадів в Україні істотно не змінилася, але через підвищення температури, особливо влітку, зросло випаровування вологи. Тому в 2015 році рівень водойм – річок, озер, ставків – був найнижчим за весь час гідрологічних спостережень аж із 1927 року. Малі річки повністю пересохли на додаток до зниження рівня ґрунтових вод, що призвело до пересихання колодязів. Та що казати про колодязі, якщо навіть українські ГЕС останніми роками завантажені не більш ніж на 40% – бракує води.
Є метеостанції, де за все літо 2015-го не спостерігалося жодного дощу – наприклад, в Нижніх Сірогозах на Херсонщині. Натомість тривалість зими, в природному розумінні цього слова, скоротилася, наприклад, у Чернігівській області з 120-140 до 80-90 діб. Власне, зима з морозами та снігом в Україні стала винятком – цей період рідко триває більше 30 днів. А 2000-го на півдні України середньодобова температура цілий рік не опускалися нижче 0˚С.
Це не лише знижує урожай, але й ставить під загрозу землеробство як таке – приміром, осінь 2015 року була найтеплішою за останні 100 років – 18 вересня було +29˚С! Через це сівба озимих взагалі опинилася під загрозою, адже вологи в ґрунті не було зовсім – дощі пішли тільки в кінці жовтня – тож аграрії змушені були сіяти в сухий ґрунт, фактично в пилюку. І навіть коли озиминою було засіяно 95% запланованих площ, на п’ятій частині з них до кінця листопада не було сходів. Якби не тепла зима, довелося б усе пересівати. Тобто, з одного боку зимівля стала простішою – бо тепло, з іншого – сіяти неможливо через посуху, uain.press
Наразі у світі понад 2 млрд га (1/8) частина суходолу – це пустельна безплідна земля, і до цих величезних масивів скоро можуть долучитися і наші чорноземи. Утім, чому можуть? Уже долучаються: за останнє десятиліття у нас спостерігається фактичне зміщення меж природно-кліматичних зон на 100-150 км на північ. Й умови вирощування сільськогосподарських культур у Дніпропетровській, Кіровоградській областях за останні роки фактично зрівнялися з умовами Херсонщини, Одещини чи Миколаївщини. Клімат крайнього півдня України наразі відповідає зоні південного-заходу Африки в пустелі Калахарі.
На цьому тлі посухи стали настільки звичним явищем, що загрожують остаточним перетворенням південних степів у пустелю. Якщо процеси опустелювання і далі йтимуть такими ж темпами, у найближчі 20 років ми можемо втратити для інтенсивного землеробства не тільки зони степу, а й понад половини площ орних земель країни і майже двох третин площі сучасної зони лісостепу – тобто країні загрожує втрата від 15 до 21 млн га (понад 50%) площ орних земель. Частина з них перетвориться у безводну пустелю, частина матиме аж занадто вологи, от тільки морської: унаслідок танення арктичного й антарктичного льоду рівень світового океану підніметься настільки, що значна частина нинішнього суходолу опиниться на дні моря.
Зменшення площ сільськогосподарських угідь призведе до втрати від 24 до 40 млн тон урожаю зерна й інших продовольчих культур (овочів, плодів, ягід, винограду, горіхів, кормів), які традиційно вирощували у степовій зоні. Але це ще пів біди. Значно гірше, що неповоротно зміниться традиційний устрій життя в цих місцевостях. Зникне сільське господарство, через обмеженість водних ресурсів зупиниться промисловість, та й для побутових потреб води не стане (бракує її і нині). Тож варто очікувати на суттєві міграції населення – як всередині країни, так і з більш південних зон, де схожі процеси відбудуться раніше.
Учені-метеорологи світу розробили чимало сценаріїв подальшої зміни клімату. Найбільш реалістичні передбачають підвищення середньорічної температури ще на 2-2,5˚С. В Україні це підвищення буде не меншим. Буде це, звісно, не завтра, але років через 10 – запросто. Однак є сценарії, які передбачають підвищення світової температури і на 6˚С. Ось це вже буде повною катастрофою для України. Адже випаровування зростуть занадто різко, і посилиться посушливість клімату. Уже зараз 70% нашої території – зона недостатнього або нестійкого зволоження.
Крім підвищення середньорічної температури в Україні, збільшиться кількість непрогнозованих погодних явищ, які несуть ті чи інші загрози. Зокрема, будуть тривалі бездощові періоди, які вже мали місце на півдні держави в останні роки. Як наслідок – врожаї будуть під загрозою. Інший наслідок глобального потепління – непрогнозовані сильні зливи, коли за один раз випадає 1-2 норми місячних опадів (це ми вже спостерігаємо регулярно). А ще торнадо і тайфуни на півдні України, які раніше вважали нехарактерними для нашого клімату. Бо хоча 2015 рік став найтеплішим за всю історію метеорологічних спостережень, 85 країн були вимушені витрачати того року значні кошти на боротьбу зі стихійними лихами. Ще один ризик – теплі безсніжні зими, під час яких трапляються морози та промерзання ґрунту, що зводить нанівець вирощування озимих культур.
І це не лише наша проблема. Деякі частини півдня Європи, включаючи південь Іспанії та Португалії, можуть перетворитися на пустелю, якщо глобальне потепління продовжиться з тією ж швидкістю, що і зараз. Принаймні вчені з Університету Екс-Марсель вважають, що середземноморський регіон потрапить до переліку найбільш постраждалих у світі від глобального потепління.
Якщо середньосвітова температура зросте на 2 градуси, то південь Іспанії та Португалії, а також деякі регіони Марокко, Алжиру, Тунісу, південь Туреччини і деякі частини Сирії перетворяться на пустелю до кінця цього століття. Середземноморський регіон через глобальне потепління буде страждати від посух, а також високих температур.
Зате росіяни втішаються – глобальне потепління може бути корисно Росії, адже наразі три чверті російських регіонів є несприятливими для ведення сільського господарства, а 60% її території взагалі вічна мерзлота. Відтак, якщо глобальне потепління не зупинити, у майбутньому територія вічної мерзлоти буде трохи зменшуватися, а площі земель, сприятливих для сільського господарства збільшуватися.
Також варто сказати про вирівнювання погодних умов на всій території України. Зміна клімату вже спричинила вирівнювання абсолютного максимуму температури – нині він як для Херсона, так і для Чернігова однаковий – +41˚С. Через це жнива цьогоріч почалися майже одночасно в більшості регіонів країни, хоча раніше вони плавно переміщалися з півдня на північ, дозволяючи техніці, яка відпрацюла на Херсонщині з Миколаївщиною, переходити на Полтавщину з Кіровоградщиною, а далі – на Чернігівщину.
Проте цього року посуха стала причиною майже одночасного початку жнив на більшій частині території країни. Після Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької з випередженням у 2-3 дні почали збір врожаю Дніпропетровська, Черкаська, Чернігівська області, далі естафету прийняли Житомирщина, Львівщина, Івано-Франківщина, Полтавщина, Вінниччина, Волинь. Навіть досвідчені агрономи не пригадують останні 15-20 років такої одностайності регіонів у старті жнив. Цілком можливо, що подальші зміни клімату ще більше зменшать різницю в господарюванні між різними зонами України.
Правда потепління має і позитив. Приміром, 20 років тому соняшник добре родив тільки на південному-сході країни, а зараз – і в Чернівецькій, Житомирській, Київській, Чернігівській областях, тобто на Поліссі. Колись на Поліссі кукурудзу вирощували тільки на силос, оскільки на зерно вона не визрівала. Це була проблема державної ваги – не дарма академік Моргун 1986 року отримав Державну премію СРСР саме за виведення скоростиглих сортів кукурудзи, котрі встигали дати зерно навіть на Сибіру. А нині через зміну клімату ранні сорти кукурудзи у Поліссі гарантовано забезпечують 3-4 т/га зерна. Так само хороші умови по всій території країни складаються для томатів, сої та низки інших теплолюбних культур.
Потепління в степу та лісостепу дозволило аграріям вирощувати тут пізні сорти кукурудзи. Саме завдяки потеплінню середня врожайність цієї культури в Україні так різко збільшилася останнім часом. Адже врожайність пізніх сортів кукурудзи приблизно вдвічі вище, ніж ранніх. Тож нині в українських умовах стають рентабельнішими кукурудза, соняшник і соя, які вважаються більш теплолюбними за жито і пшеницю. Та от біда – ці культури залежать від кількості вологи у ґрунті. Тож, якщо український клімат стане більш посушливим, це призведе до збитків. Хочеш-не-хочеш, а доведеться українському АПК переорієнтовуватися: культури, характерні для півдня України, варто вирощувати на півночі держави, де клімат стає більш теплим та сухим. А на півдні – відмовлятися від звичайних сортів і переходити на жаростійкі. Ну, і зрошення, звичайно, але не дощувальні установки, а крапельне – як в Ізраїлі.
Зрештою, найближчі років з десять глобальне потепління буде позитивно впливати на сільське господарство України за рахунок поліпшення умов для зимівлі озимих, підвищення сум ефективних температур, розширення переліку культур, котрі можна успішно вирощувати. Проте до майбутнього варто готуватися вже зараз – закладати системи зрошення, освоювати нові посухостійкі сорти, переглядати технологічні карти тощо. А ще – готуватися до навали екологічних біженців із півдня, котрі посунуть до нас вже за кількадесят років.
Олесь Євтєєв, редактор інформаційно-аналітичного відділу в газеті “Агропрофі”
