Але Бог милостивий, для Нього нема неможливого. Я вторував дорогу до церкви, зокрема до відомого далеко за межами Тернополя отця Йосафата, щоденно щиро молився (і продовжую це робити) вдома. Крім того, після консультацій з онкологами і народними цілителями поєднав кілька методик лікування. Яка з них із Божою поміччю допомогла – не можу сказати, але, слава Господу, продовжую жити і творити.
Багато посприяли добрі люди, бо препарати коштують великих грошей, а їх у мене ніколи не було. Місячна доза тільки одного з препаратів – вотрієнт – вартує більш дванадцять тисяч гривень. Усіх благодійників назвати не вистачить місця, але мені однаково дорогими були і кілька сотень гривень від бізнесмена, і десятка від пенсіонера. Вдячний усім, завдяки кому живу, вони назавжди в моєму серці, низький їм уклін! Щоправда, деякі з добре знайомих мені місцевих мільйонерів вдавалися мало не до дитячих витівок: вимикали телефони, відмовчувалися, відповідали не своїм голосом, щоб уникнути зустрічі зі мною. Та Бог їм суддя, хай продовжують набивати гаманці. Хоча на пам’ять мимоволі спливають слова з відомої пісні народного артиста України Степана Ґіґи про те, що у домовини нема кишень…
Попри певне поліпшення мого здоров’я, курс лікування необхідно продовжувати. Це підтвердили відповідні обстеження та результати аналізів. Надія на одужання є. Але знову – проблема коштів. Моєї скромної пенсії аж ніяк не вистачає. Тому змушений удруге звернутися до всіх небайдужих за фінансовою допомогою на ліки. З хати по нитці… Номер моєї картки у ПриватБанку: 5168 7573 3061 5172. Мій телефон 0672234108.
Буду сердечно вдячний усім, хто відгукнеться.
З повагою –
письменник, журналіст, редактор, заслужений діяч мистецтв України
Богдан МЕЛЬНИЧУК.
м. Тернопіль.
2,5 мільйони доларів, тітушки і автомат проти обурених беззаконням тернополян
