Укрзалізниця. 732 потяг Київ-Запоріжжя.
– Добрає утра! Кофє, чай, сахар?
– Добрає утра! Чай, кофє?
– Здравсвуйтє, сендвіч?
– Добрий ранок. Можна запитати?
– Спрашівайтє.
– Чи уявляєте ви ситуацію. Французька залізниця. Чи англійська залізниця. Стюарти пропонують пасажирам чай, каву португальською мовою?
– А чого це вони будуть розмовляти португальською?
– Гарне питання. А ви чому розмовляєте на Укрзалізниці неукраїнською мовою?
– Ну у нас же свобода слова, правильно? Кожен розмовляє, як йому зручно.
– А у Франції чи Англії немає свободи слова?
– Ееееее…
– Друге питання, коли вас брали на роботу, проводили інструктаж, якою мовою розмовляти з пасажирами?
– Ні. Нічого не казали.
Іду до начальника потягу. Та каже, що всі розмовляють українською і інструктаж вона проводить. Ну так, мабуть відповідь стюарта про свободу слова якраз з інструкції.
Пане міністре транспорту, Омелян, чи не підкажете ще й Ви, чому в потязі 732 оголошення державною мовою додатково дублюються: “Обережно, двері зачиняються – Астарожна, двєрі закриваюцца”? З часів Незалежності (скоро як 30 років) в Україні всі вивчають у школах УКРАЇНСЬКУ мову! Для кого те дублювання? Для окупантів? Уже роздяглися і чекаємо?
