Гуляючи влітку по набережній Києва, неможливо не помітити, що вода в Дніпрі неприродного зеленого кольору і від неї йде вкрай неприємний запах. Це пов’язано з процесом аномального росту водної рослинності і зокрема синьо-зелених водоростей, які виділяють альготоксини, отруюючи водойми. Викликано це вкрай високим рівнем фосфатів у воді, які містять майже всі миючі засоби. Азот і фосфор пригнічують імунну систему людини, викликають алергії, а при постійному накопиченні можуть вражати мозок, нирки, печінку і легені. Фосфати є благодатним ґрунтом для розвитку мікроорганізмів. В результаті у воді зменшується кількість кисню, вона починає буквально гнити. Це призводить до масового мору риби. На жаль, процес цей зупинити неможливо, адже Дніпро нездатний сам себе очищати. «Буйним квітом цвіте наш Дніпро …» Саме так можна перефразувати видатну пісню, дивлячись, у що перетворюється Дніпро.
Фосфати присутні в сучасних миючих засобах, вони зазвичай застосовуються в порошках для прання (проте не тільки в них). Шкода цих речовин полягає в їх властивості добрив. Потрапляючи в річку або озеро, фосфати сприяють різкому посиленню росту водоростей. Через це спостерігається картина, коли «вода цвіте». Водорості, що розвиваються виділяють небезпечні токсини, які викликають отруєння. Споживана людиною вода, яка містить фосфати, може привести до переривання вагітності, зниження тривалості життя, підвищення захворюваності, вродженим дитячим патологіям.
– Багато дискусій виникає з приводу шкідливості даного процесу. Цвітіння Дніпра і зелена плівка на поверхні може хіба що впливати на комфорт киян, які хочуть поплавати у воді. Але, з іншого боку, коли велика концентрація відмерлих водоростей у воді, то можна отримати легкі опіки на шкірі, так само високий рівень альготоксинів може привести до появи алергічних реакцій – каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков – Розкладаючись, водорості виділяють сірководень, а потім, змішуючись з водою, утворюється кислота. Вона має слабку концентрацію, але все ж… Просто для купання потрібно вибирати ділянку, де не накопичуються відмерлі водорості. Там можна навіть зараз сміливо заходити в воду. Головне – не купатися саме в цій зеленій плівці. Так само надмірний процес цвітіння починає шкодити мешканцям водойм через те, що на мілководді при розпаді залишків водоростей, виділяються токсини.
– Після завершення будівництва ГЕС гідрологічний режим течії порушений, і Дніпро з річки став мережею стоячих озер, що і порушило гідрологічний і гідробіологічний режим. На мілководді швидко прогрівається вода, що і призводить до швидкого розмноження синьо-зелених водоростей – пояснює Олександр Чистяков.
Так само цю проблему можна почати вирішувати, обмеживши на законодавчому рівні застосування фосфатів в миючих засобах. Як, наприклад, в країнах Євросоюзу.
На сьогодні не існує Державної програми зі зміни ситуації з “цвітінням” води, яка є критичним і загрозливим явищем для навколишнього середовища.
Наступна спроба винести проблему фосфатів на законодавчий рівень була зроблена з ініціативи природоохоронної громадськості в березні 2018 року, коли в парламенті зареєстрували два законопроекти про поступову відмову від виробництва та ввезення на територію України миючих засобів, що містять фосфатні поверхнево-активні речовини (ПАР). Втім, головне науково-експертне управління Верховної Ради повернуло обидва законопроекти на доопрацювання.
І це в той час коли переважна більшість українців (89%) вважають проблеми екології та стану навколишнього середовища актуальними для країни. Найбільш характерними для своєї місцевості жителі України назвали забруднення водойм (34%); забруднення атмосфери /загазованість (29%); скорочення лісів / парків / зелених зон (24%); погіршення здоров’я людей (23%); погану якість питної води (22%); антисанітарний стан території (17%); зміну клімату / парниковий ефект (15%) а також вплив хімічних речовин на продукти харчування (14%).
– Славетний Дніпро тільки в спогадах класиків залишився «широким і могутнім». Його перегородили дамбами. Дніпро вбили, позбавивши природної течії. І сьогодні він не в змозі змити всю те, що потрапляє в нього з виробничими і побутовими стоками. Кожна здорова річка – це жива екосистема, яка має здатність до самоочищення. Тобто вона здатна позбавлятися природним способом від надлишків забруднень. Дніпро не вмирає, він де-факто вже мертвий, оскільки втратив здатність до самоочищення – з болем говорить Олександр Чистяков – На сьогодні однією з головних проблем є недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Незважаючи на те, що їх кількість помітно знизилася, рівень забруднення продовжує наростати. Найбільшої шкоди водним об’єктам України завдають підприємства гірничо-металургійного комплексу і комунального господарства. У минулому році загальний обсяг скидів у водні об’єкти стічних вод і забруднюючих речовин склав 2 млрд. 80 млн. м3. З них понад третину – це не очищені або недостатньо очищені води.
– Сьогодні ми приходимо до розуміння того, що потрібно більш жорстко карати за вбивство природи – говорять в Національній Екологічній Раді України.
Мінприроди спільно з ГПУ та природоохоронною громадськістю розробили відповідні поправки до Кримінального кодексу, які передбачають посилення відповідальності для несумлінних підприємців забруднюючих водойми.
Проблема зі стічними водами по всій Україні. І Київ зі своїм мільярдним бюджетом не є винятком. Фактично столичні комунальні служби не очищають стоки. Скільки років не проводиться реконструкція Бортницької станції аерації? А про те, що стікає по лівньовкам в Дніпро можна писати кримінальні романи.
– Зауважте, це без урахування того бруду, що потрапляє в річки з лівньовок минаючи очисні споруди – продовжує Олександр Чистяков – Практично всі мийки машин скидають свої відходи в ливньовки, щоб не платити за очистку. А тільки в Києві понад 2,5 тисяч авто мийок … До цього треба додати, тисячі тонн солі які після зими благополучно з весняними струмками потрапляють по зливовим стокам прямо в річки. Хімікати з полів змиваються дощами, та по дренажних каналах стікають у водойми, що призводить до масового мору риби. Через таку злочинну безгосподарність в Дніпровських водосховищах солоність води помітно збільшилася, і сьогодні в столичній акваторії можна зустріти рибу-голку, і навіть дрібних медуз. Все це веде до зміни водної екосистеми! Ситуація, яка склалася в Україні з прісноводними водоймами, мало назвати безгосподарністю, це злочин!
Наші пральні машини зливають відпрацьовану воду в каналізацію. Очисні споруди не читають формулу фосфатів, і вони потрапляють в Дніпро. При заборі питної води застарілі очисні споруди так само не читають формулу фосфатів, пропускаючи їх, і тому вони безперешкодно потрапляють в крани наших квартир. Ми п’ємо воду, розбавлену відходами з авто мийок …
Потрапляючи в людський організм, фосфати провокують онкологічні захворювання. Ось і виходить, що авто мийки, зливаючи відходи в ливньовки, є чи не основною причиною отруєння питної води.
Тяжка ситуація в дніпровських водосховищах – Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському. Вміст марганцю і міді в них інколи перевищують норму вже в 80 раз. А ось в притоках Дніпра – Прип’яті, Тетереві, Ірпені, Десні та інших – вміст заліза, марганцю і міді перевищує норму в деяких випадках в 18, 57 і 40 разів відповідно.
Медики б’ють на сполох, попереджаючи про небезпеку купання в такій воді. За їх словами, це може викликати шкірні хвороби, а тривале вживання такої води в якості питної, навіть після очищення на водоканалах, – ураження центральної нервової та серцево-судинної систем, а також кишково-шлункового тракту.
Дніпро – головна річка України. З нього п’ють воду 2/3 населення країни, хоча за якістю вона абсолютно непридатна, повідомляє прес служба Асоціації рибалок України
Експерти відзначають катастрофічне маловоддя, вже протягом кількох років рівень наповнення річок залишається на позначці 20% від необхідного стандарту, через це в Україні вже не залишилося жодного озера або річки, де вода була на рівні першого класу.
Дивлячись на те, що відбувається сьогодні з нашими річками, мимоволі згадуєш образ невдалого мужичка, який пиляє під собою сук. Так і ми … Спочатку забруднюємо річку, а потім беремо з неї питну воду.
Одним з виходів з цього критичного становища в якому опинилися наші водойми, може бути перехід на питне водопостачання за рахунок підземних вод. Подібна практика у нас є. Це було зроблено в Києві після аварії на ЧАЕС, необхідно було відірвати людей від водопостачання із забруднених Десни і Дніпра. Для цього в столиці пробурили близько 150 артезіанських свердловин, які працювали як бювети. Їм потрібна реконструкція, але головне, що вони вже є. Велика частина рекомендацій водно-рамкової директиви Європейського Союзу базуються саме на обґрунтуванні переважного використання підземних вод для господарсько-питних цілей.
Ми частина ЦІЛОГО!
– Для того щоб зрозуміти всю гостроту проблеми, необхідно для себе з’ясувати, що все в цьому світі взаємопов’язано. І калюжа після дощу, і сільський ставок, і річка за вікном – це все частина світового океану! Всі надводні і підземні води – це єдине ціле! І отруюючи водойму – ви вбиваєте частинку Світового Океану, – каже Олександр Чистяков – Для чого це все говориться? Ми просто злочинно розпоряджаємося своїми природними багатствами. Асоціація рибалок України вважає, що Україні давно вже потрібна НОВА Водна ПОЛІТИКУ !!!! Прісну воду необхідно визнати стратегічним ресурсом країни і підходити до його використання з усією відповідальністю! Без розуміння цього нас може очікувати похмура перспектива. Я вірю, що розум і щира любов до свого краю переможуть жадібність чиновників намагаються нажитися на нашому здоров’ї, яке залежить від майбутнього наших водойм. Прийде в кожен будинок чиста, кришталева, здорова, жива вода!
