Чи знайде «Голос» голоси? – шанси нової партії оцінили аналітики «Демініціатив»
16 травня лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук презентував свою партію «Голос», з якою візьме участь у майбутніх парламентських виборах, адже, за його словами, саме в парламенті відбуватимуться основні зміни в країні. Аналітики Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва оцінили шанси нової партії на парламентських виборах.
– З одного боку, ми бачимо, що особистий рейтинг Вакарчука вельми впав. Він занадто довго тягнув зі своїм визначенням під час президентської кампанії, поводив себе невпевнено і в результаті втратив велику частину рейтингу. Зараз він оголошує про похід на парламентські вибори. Він може спробувати створити ліберально-реформістську силу, але тут треба розуміти, що конкуренція у цій ніші дуже велика. Він гратиме на полі постмайданного державницького електорату, де вже дуже багато політичних сил. Тут буде і Порошенко, і Тимошенко, і Гриценко, і Смешко та інші.
Зараз є ліберальні реформатори в різних силах. І, знову ж таки, постає питання: проект Вакарчука дробитиме електорат чи буде об’єднувати? Це дуже важливо. Якщо йому вдасться виступити об’єднавчою силою, тоді це цікаво і матиме перспективи.
Результат залежатиме як від самого Вакарчука, так і від тих сил, яких умовно можна назвати націонал-демократичні ліберальні реформатори. Поки що вся історія після Майдану 2014 року показувала, що вони, на жаль, не здатні об’єднуватися.
Крім того, нам важливо зрозуміти, звідки візьмуться фінанси на кампанію Вакарчука, хто його підтримає, які медійні ресурси розкручуватимуть, якою буде його платформа.
На щастя, про Вакарчука ми знаємо трохи більше, ніж про Зеленського, і, в принципі, його патріотична державницька позиція давно відома. Але, поза тим, поставатимуть ті самі питання: хто буде в його команді і хто його орієнтуватиме з тих чи інших питань?
Варто додати, що на відміну від Зеленського, який одразу потрапив на посаду президента, не маючи парламентського досвіду, Вакарчук іде в парламент. Це трохи інше, тому що в парламенті він матиме можливість і самому вчитися, і показати, на що він і його команда здатні. Тобто це насправді нормальний варіант становлення політичної сили.
– У Вакарчука були високі шанси на президентських рейтингах у 2018 році. Співак не став би президентом, але тоді б і Зеленський міг не виграти вибори. Голоси Зеленського розподілилися б між ним і Вакарчуком.
Коли соціологи запитували, чи потрібні нові політичні лідери і хто ними може бути, то 8% респондентів називали Вакарчука. Зеленського – 6%. Мураєва 4%. Тобто сподівання на Вакарчука були високі.
Зараз у Вакарчука і його умовної партії рейтинги близько 2%. І його партія може подолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр. Але надто багато голосів співак не набере. Для успіху потрібно дві умови: чи в його команді будуть відомі і авторитетні люди і чи будуть максимальні можливості з’являтися в ЗМІ.
Потенційний електорат партії Вакарчука – Захід і Центр України. Молодіжний електорат, який міг Вакарчук забрати у Порошенка і Тимошенко, уже забрав Зеленський. Тому Вакарчук може відібрати голоси, в основному, в «Слуги народу» Зеленського, якого підтримали не лише на Сході, але й на Заході та Центрі.
– Суто електорально, не бачу сьогодні перспектив «Голосу». В політиці одне з найбільш цінних вмінь це ловити момент, відчувати, коли і що саме є вчасним. Запит на нові обличчя на цій парламентській кампанії вже «приватизовано» «Слугою народу».
Поки маю тільки гіпотезу стосовно виборців Вакарчука, але тим не менше: це буде вузька ніша інтелігенції, прогресивної молоді, які поділяють базові європейські цінності (свобода пересування людей, вступ до ЄС і НАТО), але на тлі поміркованої патріотичності та державництва. Тільки от проблема полягає в тому, що і цей електорат розподілиться між (як мінімум) Блоком Петра Порошенка, «Громадянською позицією», «Самопоміччю», можливо – «Силою і честю», і навіть якісь виборці з такими установками з інших мотивів підуть голосувати за «Слугу народу».
Мені здається, що Вакарчук-політик не розуміє до кінця, що «73%» Зеленського як за нове обличчя не будуть ділитися на парламентських виборах саме за принципом «свіжості» персон, що балотуються. Та й намагатися задовольнити дуже широкий запит на нове можна тільки так, як це зробив Зеленський: уникаючи прямих відповідей на конкретні запитання і спілкуючись з виборцями «їхньою» мовою, тобто простою і зрозумілою абсолютно всім.
Розмови про «екзистенційні загрози» на презентації партії якось не дуже вписуються в поняття зрозумілої всім мови. А Зеленський виграв саме так. Неможливо об’єднати під своїми знаменами широкі кола, коли тебе розуміє тільки вузька група виборців. Можливо, кампанія «Голосу» мене і здивує, переконає в зворотному, але це малоймовірно.
В парламенті, принаймні наступному, я їх не бачу. І сама персона Вакарчука 5+% на виборах не забезпечить.
