Сумна звістка дійшла гнітючим умислом із Мюнхена. Закінчив свій славетний земний шлях Григорій Комаринський. Йому є з чим постати перед Небом. Правдиво і жертовно жив і горів для України, для українського народу.
Мав за честь зустрічатися в Німеччині, спілкуватися, вчитися, слухати унікальні спомини про Підгаєччину, національно-визвольну боротьбу. Най спочиває з Богом у пантеоні лицарів України.
Земля пером. Героям слава!
ЗАЯВА ПРОВОДУ ОУН
Світлої пам’яті інженер Григорій Комаринський
Провід ОУН, Український інститут освітньої політики (УІОП) в Мюнхені
Провід із глибоким смутком повідомляє, що в Мюнхені, 3 жовтня 2019 р., на 99-му році життя відійшов у вічність довголітній член ОУН, сеньйор Пласту куреня «Характерники», член Крайової Пластової Старшини в Німеччині та відомий громадський діяч
Покійний народився 13 березня 1921 р. в с. Мозолівка на Підгаєччині в патріотичній родині. 1937 року вступив у ряди ОУН, за націоналістичну діяльність був у 1939 р. заарештований польською владою і вийшов на волю з початком ІІ-ої Світової війни. За націоналістичну діяльність нацистська окупаційна влада тримала Комаринського на початку 1941 р. кілька місяців у тюрмі. Після звільнення вступив у Львові до Вищої торговельної школи і працював бухгалтером у Бучачі.
Після війни друг Григорій Комаринський опинився в таборі українських біженців в Ашафенбурзі, входив до управи табору і був активним у молодіжних структурах, як Пласт і Товариство «Січ». Перед ним відкрилася нова можливість продовжити навчання і він вступив на курси економіки Українського технічно-господарського інституту (УТГІ) в Регенсбурзі, здобув диплом інженера економічних наук у 1950 р. Коли УТГІ переведено до Мюнхену, Комаринський став у ньому викладати економіку, був доцентом, бібліотекарем, секретарем та вкінці в.о. директора Інституту. При ліквідації УТГІ у 2006 р. він передав його архів до НУ «Києво-Могилянська Академія». Усе своє активне життя в Мюнхені світлої пам’яті Григорій Комаринський від 1954 до 2006 р. служив громаді на різних посадах добродійної організації «Українська медико-харитативна служба» (УХМС) – від референта до заступника Голови. У 2006 р. він організував передачу архіву УМХС до «Музею історії медицини Галичини» та «Українського лікарського товариства» у Львові.
Залишив у смутку сина Богдана. Провід ОУН (б) складає родині та всій українській громаді в Мюнхені щирі вислови співчуття за втрату батька, невтомного працівника і вірного парафіянина, палкого патріота України.
Вічна йому пам’ять!