Довго не могла зібратись написати. Чесно – не дуже приємно. Про шкільні побори, про тиск і цькування тих батьків, які мають на це свою думку (нерідко і їхніх дітей) часто пишуть. І напевно ніщо і ніколи не змусить ярих прихильників скинутись “для наших діток” змінити свою думку. Разом з тим мовчати точно не треба. Зрештою країна має знати своїх героїв, які так дбають про наших діток, витрачаючи свій час і нерви, так важко боряться із жадібними і наглими батьками-вискочками, що звикли на все готове і за чужий рахунок і тд і тп…)
Трохи ліричного відступу… Як це переважно буває: спочатку здаєш на все, що кажуть, бо це ж для наших дітей, бо хочеш по-доброму, як всі. Потім потроху розумієш, що потреби не закінчуються ніколи, а тільки ростуть; на якість навчання твої внески ніяк не впливають; що ти не зобов’язаний нікому і нічого; що ти і так фінансуєш школу зі своїх податків; що мало би бути добровільно, а по факту вимагають…. Коли ж в тебе не одна дитина, а наприклад, 4 і за кожну здай… Це все зрештою сильно набридає і стає вже якось все одно, що подумають і скажуть (ну майже все одно, неприємний осадок залишається по любому)…
Все почалося минулого навчального року, коли ми відмовились здавати гроші (400 грн) на бамбукові панелі (до того на все здавали). Я пропонувала пофарбувати чи полакувати панелі, звернутися до директора за ремонт, звертала батькам увагу на те, що бамбукові панелі не відповідають протипожежним нормам (відомі випадки, коли доводилося знімати), але… більшість вирішила, що буде бамбук і всі мають здати гроші. На мене тоді посипались наїзди і образи в батьківському чаті. Я заскрінила, написала пост в “Батьки SOS”. Одна найактивніша мамочка стала відомою всій країні.
Цього року про борг мені знову нагадали, образи стали “вишуканішими”, ще й погрози додались…від тієї самої мамочки. Видно, висновків вона не зробила, або зробила якісь свої. Видно, що слава їй подобається… Мені ж дуже не подобається такий стиль спілкування і все, що з цим зв’язано.
Ну що ж… Тернопіль, школа #13
ПС. Вибачте, що багато тексту, але з пісні слів не викинеш)
