Бо надто великий виклик.
Я теж піймала себе на бажанні закритися в собі і певний час так робила. Але згодом зрозуміла: не можна боятися. Ми мусимо змінити ставлення до онкохвороб у суспільстві. Навчитися говорити про них – відкрито і спокійно. І з рівня трагедії – переводити на рівень проблеми. Яку – можна вирішити. Бо це, звісно, не нежить. Але давно не вирок. Медицина навчилася справлятися з цим – в багатьох випадках. Головне – виявити вчасно.
Тому – вирішила розказати вам. У мене виявили злоякісну пухлину. Вони, виявляється, є безсимптомні. І я – починаю боротися.
Вдячна собі, що таки знайшла час для огляду. Вдячна українським лікарям, які вчасно відправили на біопсію: виконавши міжнародний протокол. Вдячна за допомогу моїй родині, моїм друзям, моїм колегам з ТСН, готовим підставити плече у важку хвилину. Сподіваюсь на делікатність колег з інших видань.
І розказую, щоб надихнути кожну українську жінку – особливо після 45-ти – проходити профілактичний огляд хоча б раз в рік. І зробити це – невідкладно.
Ставитись до себе уважно.
Знаходити час – і перевірятись. Бажано – кількома способами. І навіть в кількох установах. Тоді шанси на здорове життя значно зростають.
Це всі подробиці, які вважаю доречним повідомити зараз. Боротьба почалася, і я вже відчула: шлях не буде легким. Але я планую працювати далі, не випадати з життя.
І вірю, що наступний пост на цю тему – нехай і через певний час – буде про перемогу. Тоді і розповім все докладніше.
Якщо у вас з”явиться бажання допомогти – прошу підтримати маленьких підопічних фонду Таблеточки. Онкохворих діток, які завжди потребують найбільшої нашої уваги.
https://tabletochki.org/dopomogty/
