Двадцять тисяч гривень за допомогу у отриманні компенсації вимагав один із керівників управління Фонду соціального страхування України в Тернопільській області. Житель краю оформляв документи на відшкодування страхових виплат у зв’язку з частковою втратою працездатності. Вимагачем нібито був пропіарений у ЗМІ Тернопільщини коханець дружини губернатора часів Революції Гідності Руслан Мостовий. Чи підтримують стосунки любителі “руського міра” й досі – невідомо. Та й врешті. це їхня справа. А тоді, під час Революції Гідності, очолюючи департамент охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації та Гусятинську райраду, парочка прогриміла на всю Україну з Харкова на з’їзді партії регіонів 1 лютого 2014 року. Саме звідти Хоптяниха “вєщала” на всю країну про бендерівців…
З офіційної хроніки правоохоронців стало відомо:”у ході проведення процесуальних заходів, каже начальник управління стратегічних розслідувань в Тернопільській області Василь Джиджора, оперативники встановили, що посадовець обіцяв допомогти чоловікові отримати виплати лише на взаємовигідних умовах. З визначеної суми потерпілий мав віддати половину, а це – двадцять тисяч гривень.
Санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Триває слідство, повідомляє відділ комунікації поліції Тернопільської області
***
Ось що писала “Нова Тернопільська газета” у березні 2014 року про сьогодні затриманого на хабарі:” На верхівці партійної “регіональної” піраміди на Гусятинщині стояли дві особи — колишні голова райради Надія Хоптян та її вірний помічник, начальник департаменту охорони здоров’я області Руслан Мостовий. Про цю “партійну парочку” район часто стрясала сила-силенна чуток. Почнемо з Мостового, який ще до “тісної співпраці” на благо Партії регіонів встиг “прославитися” як горе-гінеколог та реформатор місцевої медицини. Родом він із села Яблунів, що на Гусятинщині. “НОВА ТЕРНОПІЛЬСЬКА ГАЗЕТА” зателефонувала до села затятого “регіонала”.— Руслан Ярославович обіцяв допомогти в організації святкування 600-річчя Яблунева, мав відремонтувати дорогу, придбати машину швидкої допомоги, та вже, мабуть, нічим не допоможе, бо не при владі.., — зітхають односельці.
Як розповіли у селі, в Руслана, його дружини та двох донечок досі яблунівська прописка. Після одруження Мостовий пішов за зятя. За час стрімкої кар’єри побудував на обійсті тестя двоповерховий будинок, однак там практично не мешкав. Працюючи у Гусятині, наймав квартиру, а коли перебрався до Тернополя, Надія Хоптян, за чутками, першого ж тижня подарувала йому комфортабельну квартиру неподалік обласної адміністрації.
Медичну кар’єру починав Мостовий акушером-гінекологом у Гусятинській райлікарні. Якийсь час “сидів” на УЗД, однак рутинна праця, та ще й з купою проблем, була не для нього, тому, замилюючи очі головному лікарю Василеві Веселовському своїми мудруваннями про медицину, вмостився у крісло заступника. Потім йому вистачило нахабства спробувати посунути й головного лікаря, та Василь Петрович виявився не з поступливих. Тоді Мостовий заповзявся підкоряти “верхи”, — просторікуючи про реорганізацію медицини району, став начальником відділу охорони здоров’я РДА, головним лікарем центру первинної медико-санітарної допомоги. Про “грандіозні” реформи Мостового ще довго пам’ятатимуть у Гусятині.
— Розпочата на Гусятинщині реформа в медицині була цілковитим абсурдом, її “стратегія” полягала в тому, що з’явилися нові бухгалтерії, нові штати, нові керівники, — каже селищний голова Гусятина, “рухівець” Михайло Савчук. — Травматологію з першого поверху переніс на другий, об’єднав з хірургією і гінекологією. Тепер хворих доводиться на носилках нести на другий поверх, адже нема ліфта. Насправді розходилося про приміщення — перший поверх мали віддати під приватну клініку. “Розбомбили” й дитячий відділ, а ремонт “повісили” на підприємців…
— Дніпропетровській, Вінницькій, Донецькій областям та Києву на реформи виділили мільйони, а нам — ні копійки, тож довелося на своєму горбі тягти, — бідкається головний лікар Гусятинської районної лікарні Василь Веселовський.
Гусятинці все ж дякують Богові, що Мостовий покинув акушерство і пішов “по кабінетах”, бо наробив би чимало біди, як самозванець Слюсарчук.
— На совісті Мостового багато покалічених жінок і немовлят, він винен у смерті моєї дитини… — витирає сльози мешканка райцентру Наталя Вибирана. — У травні 2005-го під час пологів так витискав дитину, що моя крихітка прожила лише 17 годин… Він приймав пологи з гінекологом Іщаком, який ще й гроші взяв. Патологоанатом Микола Орел із Тернополя написав у висновку безліч патологій, аби ніхто не відповідав, та ще й пропонував мені вітаміни… Ось так загорялося “велике світило” медицини Мостовий…
Його час настав із приходом на Гусятинщину Надії Хоптян. Вона запропонувала чемного підлабузника на керівника обласного департаменту і вже “мітила” в міністерство. Кажуть, Надія Андріївна клопотала про це перед радником президента Скубашевським, який походить з рідного Хоптянам Чемеровецького району, що на Хмельниччині.
На Гусятинщині ні для кого не секрет, за які “труди” пані Хоптян просувала Мостового кар’єрною драбиною. Подейкують, що вони від початків “крутили лямур”.
— Після минулорічного Дня Валентина Хоптяни вирішили перевести Мостового в область, а вже на 8 Березня, коли галантний чиновник приїхав з деякими лікарями району привітати “маму” Надю, почув від “тата”: “Ось майбутній начальник департаменту!”— переповідають. — Нема що пацанів ставити на таку відповідальну посаду, — насмілився перевести на жарт безглузду ідею хтось із присутніх. “Ви нічого не розумієте..,” — відмахнувся Хоптян. Більшість лікарів області теж не розуміли такого “сюрпризу”. А що тут розуміти? Мостовий “обслуговував” комсомолку Надю, бігав услід, немов песик. Бувало, вийде “мама” з автівки, а “син” відразу парасольку над нею розкриває. Два місяці віддано їздив з Надією Андріївною по районах, коли вона балотувалася до Верховної Ради.
Кажуть, дружина Мостового ледве витримувала походеньки чоловіка наліво, але батьки Руслана підтримували його у необхідності дружби з Хоптянами. Бідолашна жінка часто плакала перед подружками, що висока чиновниця щось поробила її благовірному…
Якось знайомий Хоптянів надвечір заїхав до їхнього замку у Вікторівці. Валентина Антоновича не було, тож він пішов шукати Надію Андріївну. Зайшов до розкішного залу і онімів: господиня кохалася з “синочком”. “От бл…ді, хоч би зачинилися!” — плюнув і пішов. Іншого разу самооборонівці зупинили Мостового, коли їхав уночі “під мухою” від “наставниці”. Про такі речі гидко розповідати, але саме вони дають розуміння шаленого успіху 35-річного Руслана Ярославовича під “покровом” 55-річної “мами” Наді. Ще півкроку бракувало Мостовому до міністерства. Майдан несподівано обірвав його плани, але, кажуть, гнучкий чиновник уже “протоптує” дорогу до Тернопільського обласного перинатального центру. Невже знову прийматиме пологи? SOS!!!
Коли три роки тому Надія Хоптян прийшла на Гусятинщину, у селах думали, що вона ледь не Мати Тереза, та невдовзі її почали називати «Еллочкою-людожеркою». Крісло голови районної ради вона посіла аж після десятої (!) спроби голосування за її кандидатуру. Під час Майдану Надію Андріївну гнав з крісла увесь район, особливо людей обурив її виступ на «шабаші» у Харкові.
— Надія Хоптян нічого доброго не зробила для району — «приписувала» собі врожаї Гути і змушувала підприємців фінансово долучатися до «розбудови краю». Працювала лише на Партію регіонів, їй недаремно дали орден княгині Ольги, — розповідає селищний голова Гусятина Михайло Савчук. — Субвенцій у район надходило мало, хіба що для заміни вікон і дверей у школах, будинках культури, ФАПах… Тоді район отримав понад 2 мільйони 300 тисяч гривень, подейкували, що значну частку грошей «роздерибанили», «списуючи» на кожне вікно по 4 тисячі гривень. Вставляли дорогі вікна навіть у технічних приміщеннях, де тримають лопати, — це злочин. З цього приводу правоохоронні органи тепер проводять перевірку.
Усі фінансові «схеми» були під контролем голови районної ради, але її відповідальність за це — нульова. Розповідають, що на перекриття школи у Гусятині отримали понад 1,5 млн. гривень. З бідою перекрили, та дах згодом прогнувся, панелі просіли…
— На передостанньому засіданні райради Надія Андріївна повідомила про отримання 700 тисяч гривень і відразу сказала про їх призначення. Коли хтось із залу запитав, чому саме на певні села спрямовує ті кошти, відрізала: «Кому хотіла, тому дала!» — продовжує співрозмовник. — Вона чинила тиск на депутатів, голову РДА, як казала, так повинні були робити. Депутати районної ради майже одноголосно підтримували її, навіть від «Батьківщини», «Свободи», оскільки голова мала на них важелі впливу здебільшого через бізнес. Якщо хтось не підкорявся, насилали тотальні перевірки. Підтримував її, звісно, й чоловік Валентин Хоптян. «Знищу! Роздавлю!» — були його слова до тих, хто бодай висловлював якийсь сумнів. Смішно, але коли Надію Андріївну нагородили Почесною грамотою Кабміну, райрада прийняла рішення з цієї нагоди виділити головисі… 5 тисяч гривень. І це тоді, коли у бюджеті катастрофічно не вистачало грошей на зарплати вчителям, лікарям, працівникам культури.
Однак, попри утиски в економічній площині, мешканці Гусятинщини ще більше постраждали морально від хоптянівсько-«регіональної» політики. Районна організація ПР налічувала близько 5 тисяч членів. Кожен з них платив внески, а ще — «пожертви» на підтримку партії.
— Перед чиновниками ставили два бланки заяв: одну — на вступ до Партії регіонів, іншу — на звільнення з роботи, — розповідає селищний голова Гусятина. — До партії заганяли всіх — від сільських голів до шкільних прибиральниць. За Хоптянів у районі залишилося лише дві школи, директори яких відмовилися вступати у ПР, шість голів селищних і сільських рад були рабами. Надія Андріївна мала чіткий план — повна мобілізація у ряди партії. «Я в партії — мушу голосувати!» — казали. Ще півроку тому головиха збирала політичні «шоу», зала тріщала — приходили з лозунгами, прапорами «регіоналів»…
Хоптянам служив увесь район. Варто лише розповісти, як пильно Гусятинська районна лікарня дбала про здоров’я vip-подружжя.
— Мостовий був особистим гінекологом пані Хоптян, завідуючий реанімацією Михайло Данилюк рятував «на дому» Валентина Антоновича нібито від тиску, а насправді виводив із хронічних запоїв, — розповідають медпрацівники. — А коли Надію Андріївну після гостювання в доньки в Ізраїлі і купання в Мертвому морі обсипали фурункули, завхірургії тиждень лікував її вдома, їздив на перев’язки.
Чинили тиск Хоптяни і на головного лікаря райлікарні Василя Веселовського, який формально був у партії, але практично відхрестився від їх політики. «Забудьте мій телефон», — різко поставив лікар край спілкуванню з Валентином Антоновичем. «Ви добре подумали? — перепитав останній. — Тоді заяву на стіл». «Мене вибрали на сесії, я вам непідконтрольний», — відповів головний лікар. Розповідають, що потім Хоптян ще кликав Веселовського «для реабілітації» на антимайдан, але той заявив: «Я підтримую Майдан! Мій покійний тато казав, що за Польщі було жити краще, ніж за москалів!»
— Коли депутати райради проголосували за недовіру Надії Андріївні, вона зняла зі стіни величезний портрет Януковича, який був замість ікони, загорнула в покривало і її люди винесли його до машини, — розповідає Михайло Савчук. — «Що, дівчатка, мене чекаєте?» — лицемірно звернулася до людей на вулиці і, як пава, пройшлася «коридором ганьби». Потім довго судилася, не вступалася з кабінету, не віддавала печатку… Залишила у комп’ютері базу даних «регіоналів». Там дуже цікава схема: зеленим кольором позначені ті, хто добре справлялися, жовтим — ті, з якими «треба працювати». Вони вже готувалися до президентських виборів. Увесь штат райадміністрації був «розбитий» відповідальними по селах, створена громадська рада з голів. У нас, аби пролюструвати район, треба пролюструвати практично всіх, бо візьміть будь-який відділ, скажімо, соцзабезпечення, там усі були партійні, те ж — у Пенсійному фонді, освіті, медицині… Перед законом мають відповісти передусім ті, хто стояв на «верхах», хто гнітив наш край. Але, попри мовчання гусятинців у страшні «регіональні» часи, під час Майдану наші люди показали справжній патріотизм — лише з райцентру в Києві побували понад 11 тисяч людей. Майдан змінив людей. І, дай Боже, щоб перевертні більше ніколи не ступали на нашу землю.
