Центр висуває дві основні версії: за операцією може стояти лідер «Опозиційної платформи за життя» Віктор Медведчук і ФСБ або Владислав Сурков і ГРУ Генштабу РФ.
Аргументи
Аналіз деталей подій в Нових Санжарах, коли ніби то місцеві мешканці агресивно зустріли евакуйованих з Уханя українців, дозволяє говорити, що ми маємо справу зі спецоперацією Кремля.
Тому є достатньо логічних пояснень. В першу чергу, мета цього дикого блокування – продемонструвати світу агресивність і дикість українців, вдарити по іміджу держави, сформувати максимально негативне враження від України. Цієї мети вдалося досягти – європейські ЗМІ вийшли із вкрай негативними заголовками і коментарями щодо подій в Україні.
Аналіз російського медіапростору дозволяє стверджувати, що в РФ були готові до події – весь інформпростір пропагандистських медіа був забитий саме подіями в Україні, при чому новини з’являлися на диво оперативно. Як і дуже оперативно з’являлися коментарі офіційних осіб від російської влади.
Події перебили 6-у річницю вшанування загиблих на Майдані і 6-і роковини початку збройної агресії в РФ. Річниця була витіснена скандалом з евакуйованими з більшої частини українського медіапростору (за винятком опозиційних до офіційної влади ЗМІ) на другий план.
Інформація про приналежність «тітушок», які кидалися на автобуси з евакуйованими, до депутата від «Опозиційної платформи за життя» Іллі Киви (очевидно, Кива є добре законспірованим агентом російських спецслужб – так званою «консервою», який на початку 2014 р. був інтегрований спочатку до «Правого сектора», а потім – до МВС) зайве підтверджує російський слід в подіях у Нових Санжарах.
Головою Опоплатформи є кум Путіна Віктор Медведчук, який усіма силами намагається повернути вплив на політику в Україні і, що важливо, повернути довіру Кремля.
Медведчук – це ФСБ. Але варто розглядати й інших організаторів диверсії: наприклад, ГРУ (Головне розвід управління РФ), з яким активно співпрацює донедавна «куратор українського питання» Владислав Сурков. Є ще версія щодо причетності Служби зовнішньої розвідки РФ до подій в Україні (через можливе об’єднання СЗР РФ з ФСБ глава СЗР Наришкін міг ініціювати цю спецоперацію, щоб довести користь від свого відомства), але вона є менш ймовірною.
На користь версії з Сурковим виступають наступні доводи: Сурков був «яструбом» в питанні Донбасу й реалізовував сценарій довгограючого збройного конфлікту. На якому сам, до речі, і заробляв.
Зараз Суркова замінили на «миротворця» – віце-прем’єра уряду РФ Дмитра Козака, який на пару з главою ОПУ Єрмаком реалізовує план із інтеграції ОРДЛО в Україну. Суркову важливо захисти свою лінію (і свої грошові потоки), для чого він намагається зірвати «план Козака» і продемонструвати, що українці не хочуть миру, що навіть «своїх», не «сєпарів», готові розірвати на шматки (а що вже казати про «мирних» мешканців ОРДЛО!). В цей логічний ланцюг лягає і атака окупантів на позиції ЗСУ 18 лютого – Сурову було важливо знайти привід зірвати «повзучу капітуляцію» Єрмака-Козака і повернути той стан речей, який був до вересня 2019 року. Враховуючи вплив серед представників окупаційних іррегулярних формувань, Сурков цілком може бути реальним ініціатором атаки на позиції ЗСУ.
Ще один момент – символізм. Так, це виглядає трохи непереконливо, але версія про помсту за поразку російського плану 18-20.02.2014, одним з реалізаторів якого був Сурков, теж має право. Тому саме в ці дні ми отримали дошкульні удари і на фронті, й в інформпросторі.
Ще один мотив – дискредитація МВС і особисто Авакова, на якого і у Суркова і, до речі, в Єрмака, та в РФ загалом також серйозний зуб, особливо після останнього «нормандського саміту». Події в Нових Санжарах хоч і не дуже сильно, але все таки вдарили по іміджу МВС (а в нинішніх умовах невисокої підтримки поліції з боку суспільства це був все таки неприємний удар).
Розрахунок спрацював: зараз МВС критикують за те, що не запобігло провокаціям. А якби поліція таки побила «тітушок», то МВС вже звинуватили в «побитті мирних демонстрантів». Одним словом, імідж МВС зазнав чергового удару.
Події на Полтавщині можуть підштовхнути Зеленського (а цього хочуть і Єрмак, і Портнов, і РФ) до заміни Авакова на зручного проросійському оточенню президента міністра. Міністра, що готовий буде «зачищати» мітингувальників (тим паче, що події в Санжарах також певним чином сприяють формуванню негативного іміджу учасників акцій протесту як таких). А «зачистки» – це ймовірний початок кривого протистояння в Україні.
Висновки:
1. Події 20.02.2020 продемонстрували сильні позиції російської агентури в Україні за нинішньої влади, а також неспроможність або й небажання влади адекватно реагувати на російську агресію.
2. В РФ існують два плани щодо України, але кожен діє автономно і заважає іншому.
Ці плани:
«сурковський» – хаос і дестабілізація вже зараз;
«козаковський» – інтеграція ОРДЛО в Україну і федералізація протягом наступних років.
При цьому до кінця не з’ясовано, який з сценаріїв підтримують ФСБ і голова Радбезу РФ Патрушев (до речі, «злив» програмі «Схеми» інформації про зустріч Патрушева і Зеленського міг відбутися з боку Суркова, про що свідчать дані деяких російських Телеграм-каналів). Можливо, «феси» ситуативно підтримують і одну, й іншу сторону.
Нескоординованість планів РФ випливає з того, що Путін втратив на якийсь час контроль над ситуацію з планом «упокорення України» – через стан здоров’я, через підготовку до референдуму щодо змін у Конституцію РФ і через підготовку до пафосного святкування 9 травня в Москві.
З інсайдерських джерел є підтвердження, що Путін всі сили кидає на 9 травня (хоче затягти до Москви лідерів західних держав), тому утримується від жорстких дій на українському напрямку і не зазирає так глибоко в українське питання, переклавши його на своє оточення, яке активно воює між собою.
Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ
Долучайтесь до нашої групи у Вайбері
Ми в Instagram
Наша сторінка в facebook
Ми у whatsapp
