25 березня 1999 року на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль-Золотоноша в автокатастрофі загинув голова Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл.
В’ячеслав Чорновіл, лідер Народного руху України
Перед трагедією, за гроші кучмістів, Юрій Костенко, Іван Заєць, Богдан Бойко, Ярослав Джоджик та інша політична шпана розкололи Рух – найпотужнішу партію України на той час. Але більшість українців пішли не за брудними грошима, а за Чорноволом. Він був головним конкурентом Кучми на других президентських виборах. За жодних розкладів Кучма не перемагав Чорновола. Завершилась історія тим, що головний мусор Кравчеко, який курував операцією вбивства Чорновола, нібито двічі стріляв в себе… зачистили “хвости”. Але українці розуміють, що Чорновола вбили, а не те, що він нібито загинув в аварії
Соратники Чорновола вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів. Розслідування аварії досі не закінчилось.
Того дня автомобіль Чорновола врізався в КамАЗ з причепом, який розвертався посеред шосе. Політик і його водій Євген Павлов загинули на місці. Прессекретар Дмитро Понамарчук отримав важкі травми.
Видимість на дорозі була нормальною, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку. Наступного ранку тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок. Висновків експертів він не чекав. Додав, що іншу версію слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії, один з лідерів НРУ та майбутній кандидат у президенти Геннадій Удовенко не зміг надати чіткої картини побаченого. Злі язики стверджували, що Удовенко мовчав, бо мав радянське минуле роботи в ООН, а там без співпраці з спецорганами не міг робити кар’єри. Удовенко ганебно лише наголошував на нещасному випадку.
Внаслідок серцевого нападу помер один з пасажирів КамАЗу. Водія Володимира Куделю, який нібито був за кермом під час аварії, амністували без відбування покарання. Хоча слідство довело, що він винен у ДТП із тяжкими наслідками. МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу.
Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша казав в інтерв’ю, що Чорновола добили кастетом.
На похорон Чорновола 29 березня 1999-го прийшло від 150 тис. до 250 тис. осіб. Труну з тілом виставили в Київському будинку вчителя, колишній резиденції Центральної Ради. Черга охочих попрощатися тягнулася до Хрещатика.
Труну з тілом від Будинку вчителя до Володимирського собору несли на руках. Панахиду відслужив Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет. Після цього процесія рушила до пам’ятника Тарасу Шевченку. Звідти пішли на Байкове кладовище. За труною рухалася жалобна процесія протяжністю до 1,5 км. Сотні тисяч людей стояли вздовж усього шляху.
Вячеслава Чорновола поховали на центральній алеї Байкового цвинтаря. На могилі спочатку встановили справжній козацький хрест. Потім замінили на нинішній пам’ятник.
Слідчі дії у справі ДТП розпочиналися й припинялися декілька разів. З дозволу сина Тараса Чорновола провели ексгумацію тіла. 2014 року Бориспільський суд Київської області закрив справу, визнавши аварію нещасним випадком. Через 2 роки політичне перекотиполе Тарас Чорновіл домігся, аби справу перекваліфікували як умисне вбивство. Проте досі нікого не покарали, пише “Газета по-українськи“
Довідка
В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року у селі Єрки Катеринопільського району Черкаської області. Був із родини сільських вчителів, школу закінчив із золотою медаллю.
Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Під час випускного вечора пішов на Володимирську гірку і поклявся, що все життя боротиметься за Україну.
1965-го виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченкові в селі Шешори на Гуцульщині. За місяць разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступив проти арештів української інтелігенції на прем’єрі фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна”.За “політичне хуліганство” В’ячеславу Чорноволу влада оголосила сувору комсомольську догану. Тому не зарахували до аспірантури, куди він пройшов за конкурсом.
Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису “Український вісник”. Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув’язнений за “антирадянську пропаганду” Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Від КГБ отримав прізвисько “Нєугомонний”.
Загалом пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 роках — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990-го. На президентських виборах 1 грудня 1991 року за В’ячеслава Чорновола проголосували 7 мільйонів 420 тисяч 727 українців – 23,27%. Він зайняв 2-ге місце слідом за Леонідом Кравчуком. Перемогти завадили так звані патріоти, які висунули свої кандидатури і не підтримали Чорновола з найбільшим рейтингом.
Хочете отримувати новини в месенджер? Підписуйтеся на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ чи долучайтесь до нашої групи у Вайбері Ми є також в Instagram , у facebook та whatsapp
