«Важко знайти кращий день для такого листа, ніж цей. Якщо вистачить сил і наснаги — дочитайте до кінця, бо там найцікавіше.
Ви знищуєте нашу школу. За день до 1 вересня ви, депутати, прийняли статут початкової школи. Гімназія — де юре, початкова школа — де факто. Зробили за пару годин до свята, бо ж є страх… Аж цікаво, перед ким…
Депутати! Ви кого боялися, що так тягнули з цим рішенням до закінчення літа? Людей?
Тих, що подали до суду, щоб скасувати рішення сесії, щоб діти мали школу, щоб школу не продали за копійки, бо ви її не будували, не ремонтували.
Ви вважаєте, що треба мати багато розуму, щоб не побачити ваші схеми? Ви понизили рівень школи, залишили 4 класи. Якщо в родині дві дитини, то возити (чим?) їх до різних шкіл ніхто не буде, молодь не залишиться в селі, де немає школи. Через рік-два школа закриється, тоді тихенько в коридорі проведете тендер і за 20 срібних монет продасте її в надійні руки… Усе не так? Ми вигадуємо? Ви економите кошти для покращення якості освіти? А перша школа не хоче з’єднатися з другою та надавати повноцінну освіту? Орендна плата за першу та другу школу вам не заважає? А можливо, там працюють наближені до вас особи — і їм потрібно допрацювати до пенсії? А в нашій школі працюють не люди? Бачте, як усе на поверхні? Ви вважаєте, що ми тут олені, бо ліс поряд, але — ні!
Смішно читати, правда? Смішно, бо ми так лапками молотимо проти того планованого «отуплення» народу, а в нас нічого не виходить. Можливо. Але скільки того життя? Ви всі дорослі та свідомі люди. У вас є дітки (вже за кордоном?), магазини всякі, будинки з бруківкою та ландшафтним дизайном, собаки в вас породисті, в них є паспорти. Ми кожного з вас просили: не закривайте нашу школу! Змилуйтеся! Ми живемо іншим життям, за кордоном ми не відпочиваємо, ми там працюємо, наші собаки всі називаються Тузіки, наша школа – це прикраса села, на перше вересня туди йдуть і в 40, і в 70 років. Школу нам побудували поляки, віддавши під будівництво свою власну землю та гроші. Ремонтували ми її коштами села та спонсорів і тепер, коли вона повністю готова до роботи, вас рятують заробітні плати 6 (шести!!!) вчителів… Чи опалення, світла, бензину на автобус, технічного обслуговування також не буде?
Про що мова? Хтось із вас читає і собі одказує: я не винен, мені сказали, як голосувати. Ви винні!
Голодомор вчили? Їм також наказували забирати хліб — і українці забирали хліб в українців. Вони не винні? Про Понтія Пілата чули? Він теж умив руки. Гадаєте, і він не винен? Щороку перед Пасхою його згадуємо. Завелика честь для вас, але повірте, ми не забудемо. Бо ми просили. Ми хіба на коліна не ставали, просили різними способами — і тихо, і голосно.
Хтось із вас просто не знає, що його руками готують собі майно для великого бізнесу. Так, можливо. Але коли ми 200-й раз наголошуємо, що школа відремонтована, з автобусом, з великою територією і смішною економією коштів готується для символічного продажу для «своїх», то може, варто, прислухатися? Проаналізувати? Уже були перші оглядачі території, до речі. Деякі люди спилювали хрести на церквах… Вони також не аналізували. Пошукайте їх славні біографії.
Хтось із вас погодиться з усім і буде далі байдуже знищувати нашу націю. Або посміхнеться і пройде далі, навіть до цих слів не дочитавши. Життя не таке довге і часто не таке щасливе, як у ваших собак. Прийде час — і ви будете відповідати за всі вчинки. Вас змусили проголосувати інші, а відповідати — вам…
Така зухвала одностайність є свідченням відсутності прозорості та демократичності рішення.
Для чого ця пісня? Щоб ви не казали, що були не в курсі. І ще. Якщо ви все робили чесно — нехай вашим діткам у житті все буде за цими правилами чесності. Це собачки в нас різні — діти ж такі самі, як і ваші.
Бога. Почніть його боятись. Ми тепер просимо в нього справедливості».
