Тривалий час прогресивна громадськість Тернопільщини вимагала від влади, щоб у файному місті зняли пам’ятник лакею російської імперії Олександру Пушкіну. Чиновники міської ради на чолі з мером Сергієм Надалом крутилися як вужі на пательні, але імперського блазня не чіпали, бо нібито частині мешканців Тернополя – дітям і онукам “асвабадітєлєй” подобається російське тавро на обличчі нашого міста. Коли ж у розпал російсько-української війни вже не було куди діватись, тихцем зняли Пушкіна. Куди подінуть оргскло, з якого він виготовлений – наразі невідомо. Не пояснюють чиновники для чого залишили постамент. Не звикли служити громаді і звітувати. На кожному кроці шукають зиск. Адже у тернопільському парку Шевченка не має будівництва каже мер. І давня базальтова бруківка “розчиняється” в повітрі. Але йдеться зараз не про схематоз бюрократів, а про знаковий пам’ятник, який мав би бути у центральній частині Тернополя, а не десь на задвірках міста. Ветеран правозахисної національно-визвольної організації Української Гельсінської спілки Петро Маленький поділився своїми роздумами з громадськістю краю з цього приводу.
