Восени 1916 року бійці Легіону Українських січових стрільців (“усусуси”) переживали важкі часи. Після боїв із російськими царськими військами під Бережанами (Тернопільщина) з понад тисячного легіону вціліли дев’ятеро старшин-офіцерів і 444 стрільців-рядових. Їх перевели в тил для поповнення й вишколу. Командант сотні кінноти Лев Лепкий (у мирний час літератор) узявся підняти бойовий настрій побратимів і вирішив створити орден — “лицарський стан”, який офіційно називався “Лицарство Залізної Остроги”. Метою було “насталювання характерів і плекання товариської культури”. Члени ордену носили відзнаку (кокарду) – червоно-чорну пов’язку із зображенням шпори. Серед лицарів залізної остроги були багато відомих громадсько-політичних діячів, науковців, поетів, митців, лікарів.
Згодом, у міжвоєнний період, червоно-чорну символіку підхопили пластуни. У 1927 році був створений курінь пластунів “Орден Залізної Остроги” (ОЗО), який прийняв ідеї стрілецького “Лицарства Залізної Остроги” і традиції, зокрема червоно-чорну символіку. Пластовий курінь “Лісові чорти” теж мав червоно-чорну символіку. Найбільше прапор “Лісових чортів” знаний з пісні “Гей-гу, гей-га”, написаної Тарасом Крушельницьким:
Прапор червоно-чорний – це наше знамено,
Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно…
Усі дівчата знають пекельні барви ці,
Забути їх не можуть… Чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га! Чорти ми лісові!
Серйозно вплинула на популяризацію червоно-чорної символіки новела Василя Стефаника “Сини”, написана влітку 1922 р. ОУНівці, які боролись за незалежність України, використовували трактування Стефаника: “Україна – це земля, наша родюча, чорна, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини України. Українська земля – чорного кольору, а кров борців, що йшла “відбирати її від ворога” – червона. А хіба ж поєднання цих кольорів – червоного і чорного – не символічне визначення України – України, що бореться?”.
У 1920-1930-х роках ОУН та її попередниця, Українська Військова Організація (УВО), використовували в діяльності національний синьо-жовтий прапор. “Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій” — такі слова є і в марші ОУН (зараз це Марш української армії).
Після розколу ОУН, Революційний Провід ОУН(б) взявся за розробку нової символіки. У 1941 році на ІІ Великому Зборі ОУН було затверджено новий прапор ОУН червоно-чорний. “Земля і кров” — таке було значення кольорів. Затверджено було і нову відзнаку, яка також була в червоно-чорних кольорах.
В інструкціях для похідних груп “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” вказано, що після проголошення української державності на всіх видних місцях, насамперед будівлях державних установ, вивішувати тризуби, національні і організаційні прапори, себто синьо-жовті та червоно-чорні.
В українських підпільних виданнях “Народ в боротьбі. Революційний довідник” (1947), “Початковий вишкіл українського революціонера” (Львів, 1949) та “Український юнак-революціонер іде” (1949) було вказано:
“Прапор українського народу є синьо-жовтого кольору. Синій колір відображає голубе українське небо, а жовтий колір – золоте гаряче українське сонце. Ці кольори віддають ясний, життєрадісний, волелюбний зміст духовости українського народу. Прапор української національно-визвольної революції є червоно-чорний. Червоний колір означає героїзм, посвяту і бойовість, це символ гарячої червоної української крови, а чорний колір – працьовитість і наполегливість, це символ труду і землі нашого народу. Червоно-чорний революційний прапор – це символ безупинної героїчної боротьби за українську землю”.
УПА не мала якихось власних окремих прапорів. Жодних документів про це не виявлено. В діяльності використовувалася національна (державна) символіка – синьо-жовтий прапор і тризуб.
Однак червоно-чорний прапор використовувався в УПА, насамперед, під час урочистих заходів. Сотенний УПА Роман Загоруйко-“Лапайдух” у мемуарах кілька разів згадував використання червоно-чорного прапора (поряд із синьо-жовтим) під час урочистостей в УПА, зокрема, і під час свого навчання в старшинській школі “Олені”.
Дослідники вважають, що червоно-чорний прапор вживався в УПА не стільки як прапор спорідненої організації (ОУН), а ширше – як прапор українського визвольного руху і революційної боротьби за незалежність.
Боролись! Боремось! Поборемо!Під час підготовки публікації використано статті Володимира Мороза (Історична правда) та Олени Дзік і Дениса Мандзюка (Країна).
