Це не дивно, оскільки в українському суспільстві вже досить давно існує тренд самозайнятості, більш того, сучасні реалії потребують достатньої мобільності, що може підштовхувати молодь рухатися в бік віддаленої роботи. Однак, відповіді на подальші запитання показують, що цей намір залишається на рівні ідей і скоріше виглядає соціально бажаним.
В ЄС молодь не прагне працювати самозайнятими, особливо це характерно для країн Північної Європи, оскільки це справді створює більші ризики для гарантійної роботи, тому тренд на таку зайнятість падає. Важливо, що саме серед самозайнятих працівників в ЄС більша кількість тих, кому загрожує бідність або соціальна ізоляція, порівняно з найманими працівниками серед яких таких вдвічі менше.
Можливо так складається через високі податки на бізнес, можливо – через хороші умови для найманих працівників, законодавчу та соціальну захищеність, наявність реально діючих профспілок, дотримання контрактів та угод, більшої кількості офіційного працевлаштування, меншого тіньового сектору економіки. А можливо їх бажання самостійності і вільності у прийнятті рішень, готовність ризикувати є меншими, ніж в української молоді.
У 2021 році майже чверть усіх самозайнятих людей в ЄС перебували під загрозою бідності та соціальної ізоляції (серед найманих працівників ця частка становила лише 11%). Порівняно з попереднім роком і дивлячись на статус активності, це була єдина категорія, яка відчула погіршення ситуації з бідністю. Це наслідки, передусім, пандемії.
Більше того, у динаміці рівень самозайнятості в ЄС зменшується, і у 2021 році перебував на найнижчому рівні – 13,1%. Поступово ЄС рухається у бік найманої праці, а не роботи на себе. Як і в ЄС, так і в Україні, самозайнятості прагнуть наймолодші респонденти. Але якщо в ЄС молоді жінки більше хлопців прагнуть бути найманою працівницею, то в Україні такої різниці немає. Різниця між молоддю у містах і в селах незначна – у містах лише на 5% більше прагнуть бути найманим працівником, що може бути пов’язано з ширшими можливостями для пошуку добре оплачуваної роботи.
Забезпечена молодь більш орієнтована на самозайнятість, оскільки вони мають більше фінансового капіталу для потенційних інвестицій у власну справу.
Значно менша частка непрацюючої молоді в Україні (61%) хоче бути самозайнятими, можливо тому, що не вважають свій досвід достатнім, невпевнені в своїй здатності в принципі знайти роботу або не мають бажання працювати.
Для тих українців, хто все ж таки обирає роботу в компанії, найбільш важливим є регулярний стабільний дохід (64%) – ця потреба яскраво відображає нестабільність сучасного життя. На другому місці недостатність фінансів і ресурсів для роботи на себе (42%), невпевненість у власних силах. 38% потребують фіксованого часу, а 36% – додаткових знань, вмінь, навичок.
З найчастіше вказаних причин не ризикувати з самозайнятістю, молоді часто не вистачає додаткових знань і впевненості, можливо підтримки з боку старших колег. При цьому скептицизм з боку інвесторів лякає найменше.
Для європейської молоді теж є важливим регулярний стабільний дохід (46%), але для меншого відсотка респондентів. Для них є значно важливішою гарантія зайнятості та доступ для соціального захисту (39%). Менш важлива нестача фінансових ресурсів (22%) і фіксований робочий час (29%). Вони більше побоюються, що інвестори сприймають молодих людей несерйозно.
В той час максимально мотивуючими факторами для української молоді щодо прагнення самозайнятості є, в першу чергу, особисте задоволення від втілення ідеї (65%). То ж, не дивлячись на складне економічне становище в Україні, молодь все ж таки орієнтована на власні інтереси і задоволення від діяльності. На другому місці – покращення матеріального стану (55%) та незалежність, свобода (55%). Таки цінності дуже важливі для молодих людей, оскільки завдання молодого віку – відокремитися, створити власне соціальне коло, навчитися розуміти власні потреби. Власне тому орієнтація на сім’ю менш актуальна.
Особисте задоволення від втілення ідей у життя цікавить європейців майже в два рази менше (33%), перспективи покращення доходу також, (29%) вірогідно тому, що в Україні можливості доходу менше обмежені: тут можна заробляти як дуже мало, так і достатньо стрімко піднятися фінансово. Також менше виражене прагнення бути корисним для суспільства (17 проти 28% в Україні). Проте їх майже в два рази більше цікавить шанс на швидкий прибуток (14 проти 8%), можливість використати наявні бізнес-можливості (14 проти 6%) і вплив сім’ї чи друзів (9 проти 5%).
Цікаво, що молодша група значно більше орієнтована на швидкий прибуток. Це може бути пов’язано з тим, що категорія 15-18 років ще майже не знайома з професійною діяльністю і має певні романтизовані уявлення про підприємництво. Чим старше молодий українець, тим більш орієнтований на покращення доходу та користь для суспільства – в них включається цінність соціальної залученості до розбудови суспільства. Чим більш забезпечена молода людина, тим більш вона вбачає в підприємництві задоволення від втілення ідей. Чим нижче рівень життя, тим більше молодь вбачає в підприємництві можливість бути незалежним і, водночас, корисним для суспільства. Молодь, що працює або навчається, більше сприймає самозайнятість як можливість втілення ідей. Працюючі вбачають також перспективу покращення доходу. Ті, хто навчаються, також орієнтовані на незалежність і свободу, а непрацюючі бачать у підприємництві вихід у випадку, якщо вони не знайдуть можливості працевлаштуватися.
ЗАСНУВАННЯ БІЗНЕСУ
Лише третина респондентів, які висловили зацікавлення у власній справі, зробили певні кроки для її початку. Це стосується як молоді в Україні, так і в ЄС. Детальний аналіз показує, що українські молоді чоловіки більш активні в реальних кроках щодо започаткування бізнесу, ніж жінки. Значно більше в бік самозайнятості рухається працююча українська молодь: саме вони більше роблять активних кроків, щоб почати бізнес, бо будь-яка робота та зайнятість – це досвід. Молодь, яка навчається, загалом ще нічого не розпочинала.
В ЄС значно менше виражено сприйняття власного бізнесу як можливості слідувати своїм захопленням, а також як спосіб підтримки країни (46% проти 63% в Україні). Схоже європейці інакше сприймають власний бізнес, ніж ми, не з таким акцентом на зацікавленості і самовираження, для них це менше про самореалізацію і патріотизм. При цьому важливість залучення працівників до прийняття рішень вдвічі вища (15 проти 7%), хоч все ж не входить в топ цілей – колегіальність рішень важливіша.
В Україні основна ціль – бажання молоді рухатися за власними інтересами та захопленнями (63%). У своїх прагненнях молодь відходить від сприйняття роботи виключно як діяльності для заробляння грошей, від розуміння працівника як «гвинтика системи». З точки зору актуальних теорій профорієнтації цей рух відповідає тенденціям сучасності, оскільки наші інтереси – це те, що здатне дуже ефективно мотивувати на розвиток і робити роботу з задоволенням.
Також важливою є підтримка регіону і країни (39%), що перегукується з військовим часом, зростаннями патріотизму в соціумі, зміцнення соціальних зв’язків (в ЄС – лише 12%).
Більша частина української молоді прагне робити бізнес в сфері торгівлі (18%) та IT або онлайн комерції (14%). Також актуальними є сфери культури і дизайну, туризму. Виробництво – на 5 місці і має лише 7%. При цьому, наймолодші більше схиляються до IT та онлайн комерції, а старші – до торгівлі, дизайну і виробництва. Дизайн – найпривабливіший бізнес для непрацюючої молоді.
Менш цікавими є освіта, наукові дослідження, інженерія, які в Україні не виглядають прибутковими і в основному здійснюються в некомерційний спосіб за рахунок вкрай обмеженого фінансування державою. Ще менш привабливими виглядають маркетинг, підтримка бізнесу та фінансові послуги. Інтерес до комерції і роздрібної торгівлі у українців в два рази вищий, ніж в ЄС. Також майже в два рази вище зацікавленість до виробництва. В свою чергу, у європейців вища зацікавленість до побудови бізнесу в сфері маркетингу, піару і реклами, освіти та наукових досліджень, консалтингу. Можливо причиною є орієнтованість ЄС у малому бізнесі не на виробництво і аграрний сектор, а на сферу інтелектуальних послуг.
У питанні початкового капіталу українська молодь розраховує в першу чергу на себе, на власні заощадження (77%). Близько чверті – на зарплату та банки. Інші можливості залучати початковий капітал здаються малоймовірними. Непрацююча молодь буде шукати підтримки в державних установах, тоді як працююча – розраховує на власні заощадження та існуючу зарплату.
Українці набагато більше готові спиратися на власні заощадження і зарплату в порівнянні з європейцями (77 проти 57%). Європейці ж більше довіряють банкам (33%), державним установам (12%), краудфандингу (11%), мікрофінансовому кредитуванню (9%). Тобто якщо наша молодь орієнтована здебільшого на себе і власні ресурси, то європейці більш готові йти за допомогою до інших
ОБРАЗ ПІДПРИЄМЦІВ
Українська молодь описує образ підприємця як людини в першу чергу сміливої, амбітної, – це про особистісні властивості в образі. Раціональна (діяльнісна) складова – це людина, яка створює нові продукти, сервіси та робочі місця. Респонденти асоціюють підприємця з позитивними характеристиками, здебільшого відкидаючи негативні. Це не дивно, оскільки переважна більшість молоді прагне займатися підприємництвом і дещо ідеалізує цей тип зайнятості.
Тоді як європейці, частіше ніж українці, зазначали негативні характеристики підприємців, такі як «думають лише про прибуток» (18 проти 9%), «користуються працею інших людей» (14 проти 8%), «нерозсудливі» (8 проти 1%). В той час як українці частіше акцентували увагу на позитивних характеристиках, таких як сміливість (57 проти 34%), амбітність (53 проти 32%), створення нового (44 проти 22%).
Скоріше за все ми маємо справу з різними уявленнями про підприємця на культурному рівні, коли в Україні підприємницька діяльність більше ідеалізується і навіть романтизується, а в ЄС навпаки, є менш привабливою. Бо в Україні, підприємництво уявляється як те, що допоможе самореалізуватися та досягти успіху в нестабільному, кризовому світі, а у молоді в ЄС пріоритетом є наймана праця – те, що забезпечить стабільність та соціальні гарантії.
Орієнтовані на власний бізнес мають більш привабливий образ підприємця, який до всього ще і прагне покращити світ.
ПІДПРИЄМНИЦЬКІ РИСИ
Більшість підприємницьких якостей в самооцінці української молоді на високому рівні.
Понад 80% (45% точно про мене, 42% – скоріше про мене) опитаних вважають себе такими, кому важлива ініціатива та свобода дій; 75% (30 і 45%) – кому важливі інновації, нові продукти, послуги; 67% (25 і 42%) – готові йти на ризик у досягнення=і власних цілей; 57% (21 і 36%) – кому важливо бути лідером , а не просто членом команди; 42% (15 і 27%) – кому свобода більш важлива, ніж порядок і безпека; 42% (15 і 27%) – хто вміє «продавати» товари чи ідеї іншим; 27% (9 і 18%) – підтримують агресивну конкуренцію.
Таким чином певним виключенням є вміння «продавати» і агресивна конкуренція, до якої більшість ставиться негативно, вірогідно саме через «агресивність». Це також відповідає іміджу підприємців, який сформований в української молоді: сміливі, амбітні, новатори, створюють нові робочі місця.
Отже в сукупності це і обумовлює високу зацікавленість в тому, щоб бути підприємцем – привабливий образ, який дозволяє зміцнити самооцінку і побудувати привабливий професійний Я-образ.
У жінок підприємницькі якості менш виражені, але достовірні гендерні відмінності є лише у важливості інновацій та бажанні бути лідером, що у чоловіків традиційно виражено більше, бо вони в нашій культурі соціалізуються частіше за лідерством і створенням змін. чоловіки значно більше схильні підтримувати агресивну конкуренцію, ніж жінки, що також є маскулінною властивістю, жінки менш схильні в принципі до агресивного поводження, що є результатом їх соціалізації. Свобода також є дещо більш важливою для чоловіків. Отже, чоловіки за лідерство, інновації, агресивну конкуренцію і свободу дій більше, ніж жінки.
Наймолодша група значно відрізняється тим, що вважають свободу та вміння продавати своїми важливими рисами підприємця, особливо в порівнянні з найстаршою групою. В свою чергу, найстарша група вважає готовність йти на ризик не настільки притаманною їм рисою підприємців. І це зрозуміло, чим старше людина стає, тим краще вона зазвичай оцінює наслідки своїх дій і тим менше вона схильна до ризику, особливо необдуманого.
Люди, які мають високий рівень готовності йти на ризик у досягненні своїх цілей, більше проявляють готовність створити власний бізнес – цей зв’язок є найбільш сильним.
Другий фактор – це свобода дій, ініціатива та вміння «продавати».
На третьому місці – бажання бути лідером та прагнення інновацій.
