Проте у документі є норми, які можуть допомагати кривдникам уникати покарання за насильство. Крім того, за домашнє насильство передбачений штраф, розмір якого станом на травень 2024 року дорівнює вартості стандартної підписки на Netflix.
Проблемні моменти законопроєкту та як їх можна усунути пояснюють аналітики Центру спільних дій.
Що передбачають зміни щодо відповідальності за насильство?
За домашнє насильство, окрім штрафу від 340 до 680 гривень, також передбачено 30-40 годин громадських робіт або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Якщо таке насильство здійснили до неповнолітньої або малолітньої особи, загрожує штраф від 510 до 1020 гривень, 40-50 годин громадських робіт або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
За фізичне, економічне або психологічне насильство за ознакою статі загрожує штраф від 1700 до 3400 гривень, 20-40 годин громадських робіт чи виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Сексуальні домагання каратимуться від 1360 до 2720 гривень, 20-40 годин громадських робіт чи виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Оштрафувати кривдників зможуть протягом 6 місяців після правопорушення. Також кривднику можуть винести терміновий заборонний припис. Цей запобіжний захід передбачає, що обвинувачений має негайно залишити місце спільного проживання з постраждалою особою, а опісля – повідомити Нацполіцію про місце тимчасового перебування. Якщо цих вимог не дотримано, порушнику загрожуватиме штраф розміром 170-340 гривень. Також суд може заборонити кривднику контактувати з постраждалим чи постраждалою.
Керівниця напряму національної аналітики Центру спільних дій Оксана Заболотна вважає, що хоча процедура заборонного припису є справедливою, вона не точно виписана. “Відповідальність за те, що отримувач термінового заборонного припису не повідомив про місце тимчасового перебування, не є обґрунтованою. Адже ні закон про запобігання та протидію домашньому насильству, ні підзаконні акти не встановлюють конкретних строків необхідності такого повідомлення”, – пояснює Оксана Заболотна.
Як законопроєкт може допомогти уникнути кримінальної відповідальності за сексуальне насильство?
У законі про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків уточнюється поняття “сексуальні домагання”. Автори трактують термін як “вербальні, невербальні або фізичні дії сексуального характеру без згоди людини, які не спричинили тілесних ушкоджень, метою або наслідком яких є приниження гідності людини”. За словами аналітикині Оксани Заболотної, це формулювання не відповідає Стамбульській конвенції, оскільки не вказує, що метою або наслідком будь-якої форми небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру є порушення гідності особи.
Законопроєкт пропонує сексуальні домагання карати штрафом від 1360 до 2720 гривень. Проте аналітикиня підкреслює, що така норма суперечить Кримінальному кодексу, де за схожі дії може загрожувати обмеження чи позбавлення волі строком до трьох років.
“Кримінальний кодекс вже передбачає відповідальність за сексуальне насильство й примушування до статевого зв’язку. Кривдники уникатимуть покарання, бо їх зможуть притягнути за кодексом про адміністративні правопорушення. У такий спосіб підсудним вдасться запобігти серйознішому покаранню”, – вважає Оксана Заболотна.
Чому законопроєкт, що впроваджує Стамбульську конвенцію, суперечить її нормам?
Законопроєкт про відповідальність за насильство мав би внести в Кодекс України про адміністративні правопорушення норми Стамбульської конвенції, яку Президент підписав у червні 2022 року. Проте аналітики Центру спільних дій звертають увагу на те, що деякі норми закону суперечить нормам конвенції.
По-перше, норми Стамбульської конвенції включають до поняття “домашнього насильства” також акти сексуального насильства. Цього немає в українському законі. По-друге, у тексті ініціативи використовується термін “насильства за ознакою статі”. А це не відповідає Стамбульській конвенції, в якій є поняття “насильство стосовно жінок”.
“Якщо наш Президент поставив підпис під цим документом, то ми маємо прописувати поняття в законодавстві так, як вказано у Стамбульській конвенції. Автори конвенції, ймовірно, керувалися тим, що жінки є менш захищеними у питанні домашнього і сексуального насильства. Водночас чоловіки теж можуть розраховувати на покарання кривдника, якщо зазнають такого насильства”, – пояснює аналітикиня Оксана Заболотна.
В чому основна проблема законопроєкту?
Найочевидніша проблема, на яку вказують аналітики – невідповідний розмір штрафів. Суми в кількасот гривень звучать як можливість відкупитися від реального правопорушення, який принижує людську гідність і може завдати травми на все життя. “Суму штрафу розраховують на основі неоподаткованого мінімуму – 17 гривень. Тому доводиться постійно вносити зміни в кожен закон, який передбачає штрафи. Оскільки адміністративна відповідальність за домашнє та сексуальне насильство розраховується за таким же принципом, ми отримуємо такі низькі штрафи”, – коментує Заболотна.
Аналітики Центру спільних дій вважають, що законопроєкт потрібно доопрацювати й виправити всі техніко-юридичні помилки. Президент може повернути документ нардепам, щоб вони врахували недопрацювання, а потім – підписати вже вдосконалений законопроєкт.
Також у Центрі спільних дій раніше обговорили законопроєкт про публічне обвинувачення в домашньому насильстві. Він встановлює, що кримінальне провадження у таких злочинах зможуть почати за заявою будь-якої людини. Нині це відбувається лише за зверненням потерпілої чи потерпілого.
