Висвітлення смертей у медіа. Як про це коректно писати?

Інформаційний простір України наповнений повідомленнями про загиблих співгромадян: цивільних та військових, дорослих та дітей. На жаль, такою є дійсність, висвітлювати яку покликані журналісти. Крім того, в умовах війни Росії проти України, висвітлення смертей є надзвичайно важливим завданням для медіа. Йдеться про увіковічнення пам’яті, а також фіксацію історичних подій, зокрема, про документування російських злочинів проти українського народу, що є ключовим для досягнення справедливості та привернення уваги світової спільноти до цих подій. Водночас така діяльність вимагає особливої відповідальності, а також чутливості, оскільки висвітлення теми смертей може завдати додаткової психологічної травми родинам загиблих та всім, хто постраждав від війни. Адже кожна смерть – це не просто інформаційний привід, а трагедія, яка вплинула на життя багатьох людей.

Тож як журналістам писати про загиблих турбуючись про людську гідність, уникаючи непотрібної сенсаційності та в межах професійної етики? Інститут масової інформації пропонує рекомендації щодо коректного висвітлення смертей у медіа.

1. При висвітленні смертей варто пам’ятати, що головна мета журналістів – це інформування суспільства, а не збільшення відвідуваності ресурсу шляхом тиску на емоції людей. Тому під час опису жертв уникайте емоційних епітетів, пам’ятайте, що ця тема і без них є травматичною. Співчуття має бути основним принципом під час підготовки такого матеріалу.
2. Перед тим як робити матеріал про загиблих, журналісту варто переконатися, що сумна новина не стане несподіванкою для сім’ї померлого. Завжди варто пересвідчитися у поліції, лікарів чи офіційних осіб щодо того, чи точно родичам уже сповістили про це.
3. Використовуйте такі лексеми: загиблі, жертви, померлі. Неетично називати загиблих трупами, оскільки ви пишете про особистість, а не просто про фізичну оболонку. Завжди пам’ятайте, що це, можливо, була чиясь близька людина.
4. Припустимо вживати слово “тіла” в разі узагальнення. Проте це неетично у випадку конкретної ідентифікованої особи.
5. Висвітлюючи причини смерті, опирайтеся лише на достовірні джерела або на офіційні дані. У журналістських матеріалах загалом не місце чуткам та домислам, тим паче при висвітленні настільки чутливої теми.
6. Не використовуйте в матеріалі зображень обличчя мертвої людини, при можливості обирайте світлини, зроблені за її життя. Загалом варто виважено підходити до ілюстрування матеріалів світлинами. Необхідно уникати ілюстрацій та відео, де великим планом зображені наслідки насильства: кров, тіла жертв, їхні останні хвилини життя. Також варто уникати опису моторошних деталей смерті. Це може ще більше травмувати родичів та близьких загиблого.
7. Не варто забувати і про загалом психологічно-емоційний стан людей, який значно погіршився після повномасштабного вторгнення. Велика кількість матеріалів про смерті та деталі зображення загибелі людей можуть поглибити депресивні стани.