Свято на мільярди 
Свято, що набуло популярності у країнах Заходу у 19 столітті, має змішане коріння. Частину традицій повʼязують з католицьким Днем всіх святих, який припадає на 1 листопада. Також вбачають звʼязок між Геловіном і кельтським святом Самайн, яке символізувало завершення сільськогосподарських робіт і під час якого вшановували мертвих. Свій слід у святкуванні залишила навіть британська Ніч Гая Фокса: саме з неї запозичили вираз “Trick or treat”, з яким, зазвичай, ходять збирати солодощі.
Попит на костюми та ласощі робить Геловін комерційно вигідним: так, 36% продажів у крамницях солодощів в Сполучених Штатах припадають саме на період з жовтня по грудень. Загальні ж витрати на Геловін цього року, за даними Національної федерації роздрібної торгівлі США, сягають 11,6 мільярда доларів! Третину суми витрачають на костюми, третину — на пригощання, і ще стільки ж — на святкові декорації.
Чи святкують українці? 
Не оминули ці тенденції й українців. Зокрема, свою справу тут зробила популярність Геловіну у соцмережах. Так, проведене минулого року опитування показало, що позитивно до свята ставляться 38% наших громадян 7% відзначають щорічно, і лише 12% вважають його нічим іншим, як комерцією.
Традиційно у медіа піднімається дискусія про доцільність святкування. А під час війни додалося нових аргументів, чому варто з обережністю переймати геловінські традиції. Зокрема, у Православній церкві України минулоріч просили утриматися від святкування, через те, що декор чи костюми, пов’язані із смертю, можуть травмувати людей. “Багато (включно з дітьми) за час війни пройшли і бачили те, чого воліли б ніколи не бачити: каліцтва, людську смерть, рештки тіл, відірвані кінцівки, спотворені обличчя… неприкриті жахи війни. Чи варто зараз їм про це нагадувати і викликати непотрібні асоціації “геловінськими костюмами”, перевдяганням в образи мертвих істот чи осіб, імітацією відірваних кінцівок, порваних і зашитих облич?”
У нас схожі традиції?
В українців є схожі свята, зазначає етнологиня Анастасія Кривенко: “По своїй суті — це свято вшанування померлих, коли нібито їхні душі повертаються на землю, а живі зустрічають їх карнавалами та фестивалями. І в українській традиції є три періоди, коли предки вірили, що духи потойбіччя повертаються”. Перший — це різдвяно-новорічний період, з маланкуванням, колядуванням і щедруванням. Другий — великодній, коли християни вірять, що душі померлих приходять на цілий тиждень. І третій період — зелені свята, під час яких, за повірʼями, на землю виходять русалки, котрих вважають нечистою силою.
