В англійських газетах повідомлялося про концерт тиші, який дав одного разу якийсь безвісний піаніст.
Шумна реклама зробила свою справу – у день концерту зал був сповнений. Віртуоз тиші сідає за рояль і грає, але, оскільки всі струни зняті, не лунає жодного звуку. Люди в залі косять одне одного. Кожен чекає, що зробить сусід, і в результаті вся аудиторія сидить затамувавши подих. Після двох годин гробової тиші концерт закінчується. Піаніст встає та кланяється. Його проводять бурхливими оплесками.
Наступного дня віртуоз тиші розповідає цю історію по телевізору і на закінчення зізнається: «Я хотів подивитися, як далеко тягнеться людська дурість; вона безмежна».
Андре Моруа, «Відкритий лист молодій людині про науку жити»
