Канал «Ми — Україна» з’явився в перший рік після повномасштабного вторгнення нібито з ініціативи та коштом частини колишніх співробітників закритої медіагрупи Ахметова. На третій рік війни він виріс у повноцінну медіагрупу. Зараз це два цифрові загальнонаціональні канали, радіостанція з частотою у столиці та намірами розширювати мережу на інші обласні центри.
у листопаді 2022 року, в ефір вийшов і розпочав виробництво марафону новий канал «Ми — Україна», який позиціонували як приватну ініціативу колишніх співробітників медіагрупи Ахметова та політтехнолога Ігоря Петренка, повідомляє “Детектор медіа”
Команду сформував колишній керівник інформаційної служби «України» Юрій Сугак. За інформацією Youcontrol, по 3,4–3,5% у власності ТОВ «Ми — Україна» мають Юрій Сугак, Людмила Добровольська, Олена Цинтила, Олег Панюта, Володимир Коваленко та Ігор Пупков.
Спершу статутний капітал становив одну тисячу гривень. Однак за рік він зріс до десяти мільйонів і відповідно кожен зі співзасновників дописав до своїх 34-35 грн чотири нулі.
Бенефіціарним власником із часткою 79,5% є Ігор Петренко. Він не працював у медіагрупі Ахметова, а співпрацював з іншими медіа — телеканалом «Апостроф», онлайн-виданням «Коментарі»; як політичний коментатор брав участь у суспільно-політичних програмах, був головним редактором онлайн-видання Realist.online. Також він є директором департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.
Каналу «Ми — Україна» у жовтні 2022 року щастило. Команда заявила про старт проєкту на ютубі, а за кілька днів отримала супутникову ліцензію, за кілька тижнів — дозвіл на мовлення в цифрі, далі канал долучився до виробників марафону й отримав на це гроші від держави. На які вже можна було існувати. Бо навіть за найпростішими підрахунками робота такого каналу коштує до кільканадцятьох мільйонів гривень на місяць.
За рік, восени 2023 року, канал виграє конкурс і отримує ліцензію на мовлення у державному мультиплексі МХ-7. А за кілька тижнів на конкурсі у приватному мультиплексі «Зеонбуду» отримує право на запуск нового розважального каналу.
Цей мовник оформлений на іншу юридичну особу ТОВ «Стрімлайн медіа». Згідно з реєстром, вона виникла після перейменування ТОВ «Сендстром», яке належало Ірині Дубовик і займалося видобуванням піску, гравію та глини. У квітні 2023 року компанія змінила назву, вид діяльності на сферу телемовлення, а також власника та керівника. Ним став той самий Ігор Петренко. Статутний капітал компанії — 500 тисяч гривень.
У 2023 році, ще до старту каналу, компанія мала дохід 12,6 млн грн (чистий прибуток 9,7 млн грн). З них зобов’язання становили 12 млн грн. Звіти за 2024 рік ще не оприлюднені. «Ми — Україна+» стартував 10 лютого 2024 року. А восени вийшов із повноцінним сезоном, прем’єрами та планами знімати серіали.
Наступним кроком стало створення радіостанції, «Ми — Україна» швидко отримала на це радіочастотний ресурс. У червні на конкурсі Нацради радіостанції дісталася частота у Києві. Для запуску радіостанції власник каналів «Ми — Україна» Ігор Петренко придбав компанію ТОВ «Глас-медіа» у власника проєкту «Апостроф TV» Василя Філіпчука. Саме ця компанія подала документи на участь у конкурсі.
Представляв радіостанцію на конкурсі Юрій Сугак, який розказав, що у команді медіа «Ми — Україна» працює багато експертів, які вміють робити радіо. За його словами, компанія має потужну київську редакцію (15 кореспондентів). «Ми знаємо і вміємо адаптувати контент із різних майданчиків на радіо», — сказав Юрій Сугак.
Ігор Петренко розповів, що у компанії є вся інфраструктура для запуску (приміщення, техніка, співробітники). Заробляти радіостанція планує на класичній рекламі, нативній рекламі та спонсорстві. Окрім цього компанія готова виробляти ролики на замовлення.
«Також ми плануємо займатись організацією подій, концертами й іншими заходами. Продаж квитків, вебінари й онлайн-події, монетизація цих заходів, цифрові платформи. Наш ютуб-канал уже має понад 600 тисяч підписників», — сказав Ігор Петренко.
Примітно, що під час конкурсу заступник голови Нацради Олег Черниш попросив компанію: «Обмежтесь Києвом, не потрібно робити загальну мережу, бо частот немає». Але, як кажуть, коли треба — частоти знаходяться. Бо «Ми — Україна» вирішила розширювати мережу. І сьогодні вони вже присутні в Тернополі.
Радіостанція «Ми — Україна», яка подавалася на всі обласні центри й у попередніх конкурсах здобувала перемогу, не отримала частот на загальнонаціональному радіоконкурсі. Однак на регіональному конкурсі Нацрада віддала їй частоту у обласному центрі — Тернополі. Навіть попри те, що цей конкурс оголошували для створення регіональних мереж.
Під час війни такий стрімкий злет медіабізнесу аж ніяк не може бути випадковістю і відбуватися без згоди та підтримки влади. Канали групи «Ми — Україна» на ринку пов’язують із керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Мовника навіть називають «канал Алли Борисівни». В свою чергу, «Аллою Борисівною» серед військових, депутатів та в кулуарах Офісу Президента називають Андрія Єрмака, оскільки його ініціали А.Б.
Ну, ви зрозуміли аналогію з росіською співачкою. Совки дрімучі, які виховані в проросійській парадигмі.
Бенефіціарний власник Ігор Петренко в інтерв’ю «Детектору медіа» зв’язок із Єрмаком заперечив: «Жоден посадовець не має впливу на роботу телеканалів “Ми — Україна” та “Ми — Україна+”. Незалежність каналів забезпечується дотриманням журналістських стандартів і погодженої у колективі редакційної політики». Так само сказав, що ніколи не співпрацював і особисто не знайомий із головою Офісу президента. Також він заперечив співпрацю з компаніями Ахметова, бо деякі джерела повідомляли, що олігарх за домовленістю з владою дає гроші на цей медіаактив (у компанії Ахметова СКМ це заперечують).
Слова Ігоря Петренка про відсутність зв’язку з Офісом президента можна поставити під сумнів хоча б тому, що в цьому ж інтерв’ю «Детектору медіа» у березні 2024 року він заперечив, що канал використовує техніку 4-го каналу. Але як згодом з’ясувалося, таки використовує.
Команда каналу «Ми — Україна» більшою мірою складається зі співробітників колишнього холдингу «Україна» Ахметова. У виробництві марафону задіяні переважно представники колишнього каналу «Україна 24», а вже над розважальним контентом працюють люди з медіагрупи й не тільки. Бо ситуація з кадрами на ринку досить швидкоплинна. І через півтора року після закриття медіагрупи більшість співробітників знайшли собі нову роботу. Генеральною продюсеркою «Ми — Україна+» стала Наталія Стрибук, колишня головна продюсерка департаменту кіносеріального виробництва телеканалу «Україна».
Як радіо Ахметова потрапило в Тернопіль
Аргументація рішень є дуже важливою під час конкурсів, коли роздається обмежений частотний ресурс. І добре, що частина членів Нацради розказує про свої мотиви голосування. Наприклад, заступник голови Нацради Олег Черниш висловлювався щодо своїх мотивів голосування, голова Ольга Герасим’юк кілька разів підтримувала його позицію, свою аргументацію інколи висловлювали й інші члени Нацради — Валентин Коваль, Максим Онопрієнко й Олександр Бурмагін
Однак наразі відсутня загальна, узгоджена позиція регулятора щодо розподілу частотного ресурсу. Бо часом члени Нацради приймають рішення з особистих причин (або принаймні так це обґрунтовують на засіданні) — наприклад, комусь подобається класична музика, тому він підтримує радіостанцію. Але регулятор має розподіляти частотний ресурс, виходячи з суспільної користі, з потреб певного регіону, міста, й мати стратегічне бачення розбудови медіапростору.
Найбільш показовою та дивною була мотивація під час голосування за частоту у Тернополі. Олег Черниш сказав, що підтримає компанію, яка не здобула частот у попередньому конкурсі. Йшлося про «Ми — Україна», яка подалася на п’ять обласних центрів, але не здобула перемогу на загальнонаціональному конкурсі (де розігрували частоти у Луцьку, Львові, Хмельницькому та Чернівцях). А Ольга Герасим’юк додала: «Вони цілий день подаються — і ще нічого не отримали». Тому їм вділили Тернопіль— 98,6 МГц
А знаєте хто ще претендував на цю частоту? Шість компаній! ПП Телерадіоорганізації «Українська хвиля», м. Тернопіль, ТОВ «Львівська хвиля», «Радіо “Чемпіон”», «Голос надії», ТОВ «Телерадіокомпанія “Всім Радіо”», м. Хмельницький.
Цікаво, що столична влада проігнорувала бажання мера Тернополя Сергія Надала укріпитися в медійній сфері поки що контрольованого ним файного міста. 
