Михайло Жванецький
Фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених радянському та російському письменникові-сатирику Жванецькому Михайлові Михайловичу (1934–2020), до символіки російської імперської політики.
Нормативно-правова підстава експертизи: частина 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» № 3005-ІХ від 21 березня 2023 р. із змінами, внесеними Законом № 3097-IX від 03.05.2023 р.; підпункт 17-3 пункту 4 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті»; Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджене Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.07.2023 № 399 «Про затвердження Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 429 від 15.08.2023 № 429, Наказ Українського інституту національної пам’яті від 05.10.2023 № 35 «Про утворення Експертної комісії з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики».
Визначення термінів у розумінні статті 2 Закону:
російська імперська політика (російська колоніальна політика) – система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу;
пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу;
русифікація – складова російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору;
українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
символіка російської імперської політики – символіка, що включає, у тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури); зображення гасел, цитат осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень гасел, цитат, пов’язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів; назви населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури).
Предмет експертизи: відповідність об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених радянському та російському письменникові-сатирику Жванецькому Михайлові Михайловичу (1934–2020), вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон).
Жванецький Михайло Михайлович (1934–2020) – радянський та російський письменник-сатирик, член Спілки письменників СРСР (1978-1991), народний артист України (1999), заслужений діяч мистецтв РФ (2001), народний артист РФ (2012), президент «Всесвітнього клубу одеситів» (1990-2020), засновник та художній керівник Московського театру мініатюр (1988-2020). Народився в Одесі, проте більша частина життя і творчої діяльності письменника були пов’язані з російськими містами Ленінградом (нині Санкт-Петербург) та Москвою.
Творча спадщина М. Жванецького винятково російськомовна; внесок письменника у російську культуру неодноразово відзначено почесними званнями та державними нагородами Російської Федерації. Так, 28 лютого 1994 р. «за заслуги в области эстрадного искусства» М. Жванецького нагороджено орденом Дружби народів (Указ Президента Российской Федерации от 28 февраля 1994 года № 427 «О награждении орденом Дружбы народов Жванецкого М. М.»).
24 вересня 2001 р. «за заслуги в области искусства» отримав звання Заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації (Указ Президента Российской Федерации от 24.09.2001 г. № 1145 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»), а 21 березня 2012 р. «за большие заслуги в области кинематографического, музыкального, театрального, хореографического и циркового искусства» відзначений званням Народного артиста Російської Федерації (Указ Президента Российской Федерации от 21.03.2012 г. № 315 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“»).
6 березня 2009 р. «за большой вклад в развитие литературы и эстрадного искусства» М. Жванецького нагороджено орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеню (Указ Президента Российской Федерации от 06.03.2009 г. № 242 «О награждении орденом «За заслуги перед Отечеством» IV степени Жванецкого М. М.»).
2015 року Міністерство культури України внесло М. Жванецького до так званого «білого» списку діячів культури, які виступили проти анексії АР Крим Російською Федерацією у 2014 році та підтримують територіальну цілісність України (https://kp.ua/culture/507588-mynysterstvo-kultury-sozdalo-belyi-spysok-zarubezhnykh-artystov).
Водночас, під час одного з творчих виступів М. Жванецького у 2014 р. на питання щодо російсько-українських взаємин після анексії Криму письменник відповів: «Кто-то хотел свободы и в Европу – получил. Кто-то хотел Крым – получил. Щас только надо доверить все верхам. … Если решать вопрос вверху – то между собою, как ни странно – Россия-Америка. Вот эти две страны могут решить этот вопрос. А пока, как сказал Обама тоже, Крым потерян, его не вернуть» (Михаил Жванецкий. Откровения. Конфликт Россия – Украина … и Одесса (так все началось…). Год 2014 https://www.youtube.com/watch?v=wl12n9hK5KE). Фактично, така позиція цілком відповідає російському наративу про формальну, а не реальну суб’єктність України як суверенної держави, подальшу долю державності якої можуть вирішувати лише США та держава-агрессор РФ.
27 лютого 2019 р. «за большой вклад в развитие отечественной культуры и искусства, многолетнюю плодотворную деятельность» М. Жванецького нагороджено орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеню (Указ Президента Российской Федерации от 27.02.2019 № 79 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»), нагороду М. Жванецькому вручав особисто російський президент В. Путін.
У цьому ж 2019 році М. Жванецький відвідав окупований Крим, де взяв участь у зніманні кінофільму «Одесский пароход», що проходили на замовлення пропагандистського каналу «Россия 1», а головні ролі в якому виконували Фьодор Добронравов и Міхаіл Порєчєнков. Вказані особи внесені до складеного 2015 року Міністерством культури України на підставі звернень Служби безпеки України, Ради національної безпеки та оборони України, а також Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України», що охоплює діячів культури Російської Федерації, які публічно підтримали російську військову агресію на Сході України, анексію Криму, висловлювали заперечення державного суверенітету та незалежності України.
На підставі викладеного, творча діяльність Жванецького Михайла Михайловича (1934–2020) – радянського та російського письменника-сатирика не пов’язана з розвитком української культури, водночас цілком відповідає визначенню русифікації у розумінні Закону. Наведені ж вище окремі висловлювання щодо суверенітету і територіальної цілісності України, а також участь російського письменника-сатирика у пропагандистських проєктах держави-агресора Російської Федерації (зокрема, з відвідуванням тимчасово окупованої території АР Крим) цілком перегукуються з російськими наративами про неспроможність української державності (з англ. failed state – нездатність підтримувати своє існування як життєздатної політичної та економічної одиниці), що може бути кваліфіковано як пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики та українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру. Присвоєння імені М. Жванецького географічним об’єктам, назвам юридичних осіб та об’єктів права власності, об’єктам топонімії, а також установлення на його честь пам’ятників та пам’ятних знаків в Україні є втіленням русифікації – російської імперської політики, спрямованої на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих, порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору.
З огляду на викладене вище об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені радянському та російському письменникові-сатирику Жванецькому Михайлові Михайловичу (1934–2020), відповідно до частини першої статті 2 Закону належать до символіки російської імперської політики, а подальше використання імені М. М. Жванецького в назвах географічних об’єктів, юридичних осіб та об’єктів права власності є пропагандою російської імперської політики.
Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики:
БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна
БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович
ВЕРБИЧ Святослав Олексійович
ГЕНЕРАЛЮК Леся Станіславівна
ГРЕЧИЛО Андрій Богданович
РУБЛЬОВ Олександр Сергійович
СКРИПНИК Анатолій Юрійович
СОКИРКО Олексій Григорович
Ісак Бабель
Фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському письменникові Бабелю Ісаку Емануїловичу (1894–1940), до символіки російської імперської політики.
Нормативно-правова підстава експертизи: частина 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» № 3005-ІХ від 21 березня 2023 р. із змінами, внесеними Законом № 3097-IX від 03.05.2023 р.; підпункт 17-3 пункту 4 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті»; Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджене Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.07.2023 № 399 «Про затвердження Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 429 від 15.08.2023 № 429, Наказ Українського інституту національної пам’яті від 05.10.2023 № 35 «Про утворення Експертної комісії з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики».
Визначення термінів у розумінні статті 2 Закону:
російська імперська політика (російська колоніальна політика) – система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу;
пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу;
русифікація – складова російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору;
українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
символіка російської імперської політики – символіка, що включає, у тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури); зображення гасел, цитат осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень гасел, цитат, пов’язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів; назви населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури).
Предмет експертизи: відповідність об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському письменникові Бабелю Ісаку Емануїловичу (1894–1940), вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон).
Бабель Ісак Емануїлович (псевд.: К. Лютов, Баб-Ель; 1894–1940) – російський радянський письменник, перекладач, сценарист, журналіст, військовий кореспондент. Народився в м. Одесі. 1911 року закінчив Одеське комерційне училище, упродовж 1915–1916 рр. навчався на юридичному факультеті Петроградського психоневрологічного інституту; у 1917 р. закінчив економічне відділення Київського комерційного інституту. Учасник Першої світової війни. Після Жовтневого перевороту з грудня 1917 р. працював в іноземному відділі Петроградської ЧК (скорочення від російської абревіатури ВЧК – Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем при СНК РСФСР) та в Народному комісаріаті просвіти РСФСР; з 1918 р. служив у Червоній армії, був бійцем, військовим кореспондентом, політруком у складі 1-ї Кінної армії Будьонного (з 1920). У передмові до книги «Кінармія» писав: «И я на 7 лет с 1917 по 1924 – ушел в люди. За это время я был солдатом на румынском фронте, потом служил в Чека, в Наркомпросе, в продовольственных экспедициях 1918 года, в Северной армии против Юденича, в Первой конной армии, в Одесском губкоме, был выпускающим в 7-й советской типографии в Одессе, был репортером в Петербурге и в Тифлисе».
Після 1924 р. мешкав у Москві, упродовж 1927–1928 та 1932–1933 років епізодично жив за кордоном (Німеччина, Бельгія, Франція); був учасником Міжнародного конгресу на захист культури (Париж, 1935). Був хронікером і пропагандистом колективізації в Україні, безпосереднім спостерігачем (з лютого 1930 р.) трагедій в українських селах. Про своє перебування в Борисполі й двомісячний період життя в с. Велика Стариця писав як про «одно из самых резких воспоминаний за всю жизнь – до сей минуты просыпаюсь в липком поту». Попри те, що колективізація захоплювала його (говорив про неї І. Лівшицю, як про «Très intéressant»), у листі до А. Пирожкової зазначав: «здесь же, под Киевом, добротного, мудрого и крепкого человека превращают в бездомную, шелудивую и паскудную собаку, которую все чураются, как чумную. Даже не собаку, а нечто не млекопитающееся». Те, що відбувалося в українському селі, вважав набагато страшнішим, аніж те, що бачив під час походів 1-ї Кінної армії. Був членом Ревізійної комісії Спілки письменників СРСР (з 1934), членом редакційної ради Державного видавництва художньої літератури (з 1938); підтримував боротьбу з «ворогами народу» (ст. «Ложь, предательство, смердяковщина»; «Литературная газета», 1937).
Популярність І. Бабель здобув оповіданнями про більшовицький переворот 1917 року, події 1918–1920-х років, пов’язані зі встановленням радянської влади, життя єврейських люмпенів і розбійницьких кланів Одеси (книги «Історія мого голубника», «Кінармія» (обидві 1926); «Одеські оповідання» (1931)). Детально відтворив специфіку одеського кримінального світу 1904–1919-х років, передав «несказанну жорстокість багатьох сцен» (Х. Л. Борхес) радянсько-польської війни 1920 року. Колективізацію в Україні описав у оповіданнях «Гапа Гужва» (1931) та «Коливушка» (за його життя не було опублікувано), що мали увійти до збірки «Велика Криниця». Автор п’єс «Присмерк» (1927), «Марія» (1935), сценаріїв фільмів «Сіль» (1925), «Мандрівні зорі» (1926), «Беня Крик» (1927).
Після арешту у травні 1939 р. Бабеля розстріляли працівники НКВС; реабілітований 1954 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої cтатті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», радянськими органами державної безпеки є: Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, Державне політичне управління, Об’єднане державне політичне управління, Народний комісаріат внутрішніх справ, Народний комісаріат державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини.
Таким чином, Ісак Бабель є особою, пов’язаною з діяльністю радянських органів державної безпеки та органів радянської пропаганди, а також яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику.
На підставі наведеного, об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені російському радянському письменникові Бабелю Ісаку Емануїловичу (1894-1940), відповідно до частини 1 статті 2 Закону належать до символіки російської імперської політики.
Передбачені чинним законодавством обмеження поширюються лише на віднесені до російської імперської політики об’єкти, що розміщені/перебувають у публічному просторі.
Згідно із частинами 2, 3 статті 5 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», заборона не поширюється на використання символіки російської імперської політики в Музейному фонді України, Національному архівному фонді України, у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях, у бібліотечних фондах на різних носіях інформації. Заборона не поширюється також на випадки використання символіки російської імперської політики (за умови, що це не призводить до виправдання і глорифікації російської імперської політики): в експозиціях музеїв, на тематичних виставках; у процесі наукової діяльності, зокрема під час проведення наукових досліджень та поширення їхніх результатів у незаборонений законодавством України спосіб; під час показу, опису, реконструкції (зокрема історичної) або в інший спосіб відтворення історичних подій; у творах мистецтва; у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах; в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах та документальних фільмах. Таким чином, передбачені Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» обмеження не поширюються на дослідження життя та творчої спадщини Ісака Бабеля, зберігання, купівлю/продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з письменником предметів та документів у музейних закладах тощо.
Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики:
БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна
БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович
ВЕРБИЧ Святослав Олексійович
ГЕНЕРАЛЮК Леся Станіславівна
ГРЕЧИЛО Андрій Богданович
РУБЛЬОВ Олександр Сергійович
СКРИПНИК Анатолій Юрійович
СОКИРКО Олексій Григорович
Ілля Ільф
Фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському письменникові та драматургу Ільфу Іллі Арнольдовичу (1897–1937), до символіки російської імперської політики.
Нормативно-правова підстава експертизи: частина 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» № 3005-ІХ від 21 березня 2023 р. із змінами, внесеними Законом № 3097-IX від 03.05.2023 р.; підпункт 17-3 пункту 4 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті»; Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджене Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.07.2023 № 399 «Про затвердження Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 429 від 15.08.2023 № 429, Наказ Українського інституту національної пам’яті від 05.10.2023 № 35 «Про утворення Експертної комісії з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики».
Визначення термінів у розумінні статті 2 Закону:
російська імперська політика (російська колоніальна політика) – система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу;
пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу;
русифікація – складова російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору;
українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
символіка російської імперської політики – символіка, що включає, у тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури); зображення гасел, цитат осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень гасел, цитат, пов’язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів; назви населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури).
Предмет експертизи: відповідність об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському письменникові та драматургу Ільфу Іллі Арнольдовичу (1897–1937), вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон).
Ільф Ілля Арнольдович (справжнє ім’я Ієхієл-Лейб Ар’євич Файнзільберг, 1897–1937) – російський радянський письменник, драматург, сценарист, фотограф. Народився в родині банківського службовця в Одесі. Закінчив Одеське середнє технічне училище (1913). Після Жовтневого перевороту 1917 року був статистиком, журналістом. З літа 1919 р. воював у лавах Червоної Армії, служив у червоноармійському караульному полку. Упродовж 1920–1921 років працював завідувачем складу і бухгалтером в Облпродкомгубі – Організації з постачання Червоної армії та формування продзагонів для експропріації продовольства в селян, був співробітником газети «Моряк» та агітаційного відділу «ЮгРОСТА» (Южное отделение Российского телеграфного агентства) в Одесі, редагував журнал «Синдетикон».
З 1923 р. оселився у Москві, став співробітником газети «Гудок», друкував фейлетони та нариси. Зокрема, у листопаді 1923 р. опублікував тут нарис «Страна, в которой не было Октября: Воспоминания об Украине», що возвеличував встановлення влади більшовиків в Одесі: «Дрались в январе и феврале! В апреле! В ноябре! Двенадцать месяцев в году! И это были месяцы и годы восстаний, бунтов, драки за свободу, бои за власть, за власть рабочих и за власть крестьян. … Пришли наши. Не могли не прийти. Пришли во исполнение великой рабочей правды. … Январь, февраль и март 20-го года были последними месяцами борьбы за рабочую Украину. Двадцатый год был первым годом украинского празднования Октября».
Після відрядження до Середньої Азії опублікував серію нарисів «Москва – Азія» (1925). З 1927 р. співпрацював з Євгеном Петровим (Катаєвим), обидва писали тексти для газет, зокрема для центрального друкованого органу ЦК ВКП (б) газети «Правда», «Литературной газеты», а також журналів («Крокодил» та ін.).
У співавторстві з Євгеном Петровим (Катаєвим), Ільф створив сатиричну дилогію про авантюриста Остапа Бендера – «Дванадцять стільців» (1930) і «Золоте теля» (1931), разом написали книжки «Світла особистість», «Незвичайні історії з життя міста Колоколамська» (обидві – 1928); «1001 день, або Нова Шахерезада» (1929), кіносценарії «Чорний барак» (1933) та «Одного разу влітку» (1936). Під час перебування у США (вересень 1935 – лютий 1936) як штатні кореспонденти «Правди» вони зібрали матеріал для книги «Одноповерхова Америка» (1937). Оповідь вибудовано на ідеологічному протиставленні життя в СРСР недосконалому американському ладу: «После фордовского завода в Дирборне, где техника поработила и раздавила людей, где рабочие, прикованные к станкам и конвейерам, кажутся людьми глубоко несчастными, мы словно попали на другую планету. Мы увидели молодых рабочих, здоровых и весёлых, увлечённых своей работой, дисциплинированных, дружелюбно настроенных к своим руководителям. Мы, конечно, и раньше знали об этой разнице, но как-то отвлечённо. А сейчас, под свежим ещё впечатлением виденного в Америке, этот контраст восхищал, вселял непререкаемую уверенность в том, что всё преодолеем, что всё будет хорошо и что не может быть иначе».
Оскільки Ілля Ільф упродовж 1919–1920 рр. служив у лавах Червоної армії, його діяльність підпадає під визначення російської імперської політики згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Таким чином, Ілля Ільф є особою, пов’язаною зі встановленням радянської влади на території України, а також яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику.
На підставі наведеного, об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені російському радянському письменникові та драматургу Ільфу Іллі Арнольдовичу (псевдонім, справжнє ім’я Ієхієл-Лейб Ар’євич Файнзільберг, 1897–1937), відповідно до частини 1 статті 2 Закону належать до символіки російської імперської політики.
Передбачені чинним законодавством обмеження поширюються лише на віднесені до російської імперської політики об’єкти, що розміщені/перебувають у публічному просторі.
Згідно із частинами 2, 3 статті 5 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», заборона не поширюється на використання символіки російської імперської політики в Музейному фонді України, Національному архівному фонді України, у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях, у бібліотечних фондах на різних носіях інформації. Заборона не поширюється також на випадки використання символіки російської імперської політики (за умови, що це не призводить до виправдання і глорифікації російської імперської політики): в експозиціях музеїв, на тематичних виставках; у процесі наукової діяльності, зокрема під час проведення наукових досліджень та поширення їхніх результатів у незаборонений законодавством України спосіб; під час показу, опису, реконструкції (зокрема історичної) або в інший спосіб відтворення історичних подій; у творах мистецтва; у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах; в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах та документальних фільмах. Таким чином, передбачені Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» обмеження не поширюються на дослідження життя та творчої спадщини Іллі Ільфа, зберігання, купівлю/продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з письменником предметів та документів у музейних закладах тощо.
Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики:
БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна
БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович
ВЕРБИЧ Святослав Олексійович
ГЕНЕРАЛЮК Леся Станіславівна
ГРЕЧИЛО Андрій Богданович
РУБЛЬОВ Олександр Сергійович
СКРИПНИК Анатолій Юрійович
СОКИРКО Олексій Григорович
Валентин Катаєв
Фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському прозаїкові, поетові та драматургу Катаєву Валентину Петровичу (1897–1986), до символіки російської імперської політики
Нормативно-правова підстава експертизи: частина 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» № 3005-ІХ від 21 березня 2023 р. із змінами, внесеними Законом № 3097-IX від 03.05.2023 р.; підпункт 17-3 пункту 4 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті»; Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджене Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.07.2023 № 399 «Про затвердження Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 429 від 15.08.2023 № 429, Наказ Українського інституту національної пам’яті від 05.10.2023 № 35 «Про утворення Експертної комісії з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики».
Визначення термінів у розумінні статті 2 Закону:
російська імперська політика (російська колоніальна політика) – система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу;
пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу;
русифікація – складова російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору;
українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
символіка російської імперської політики – символіка, що включає, у тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури); зображення гасел, цитат осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень гасел, цитат, пов’язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів; назви населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури).
Предмет експертизи: відповідність об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському прозаїкові, поетові та драматургу Катаєву Валентину Петровичу (1897–1986), вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон).
Катаєв Валентин Петрович (криптонім і псевдоніми – В. К-въ, Вал. К., Валентин К., Валентин Петрович та ін.; 1897–1986) – російський радянський прозаїк, поет, кіносценарист та драматург, журналіст, військовий кореспондент. Герой соціалістичної праці (1974), лауреат Сталінської премії (1946). Нагороджений трьома орденами Леніна (1939; 1967; 1974), двома орденами Трудового червоного прапора (1957; 1984), орденом Жовтневої революції (1972), орденом Дружби народів (1977) та ін. Народився в м. Одесі. Навчався у 5-й Одеській гімназії (1905-1914) та Одеському військовому училищі (1916-1917). Учасник Першої світової війни, служив прапорщиком. Під час так званої Громадянської війни в Росії воював артилеристом (командиром першої башти) на бронепотязі «Новоросія» у Збройних силах півдня Росії А. Денікіна (згідно офіційної радянської версії та власних спогадів («Майже щоденник»), з весни 1919 р. воював у Червоній армії). У 1920 р. разом із братом був заарештований ЧК (згодом за клопотанням чекіста Я. Бельського обох звільнили). Від 1920 р. служив у Червоній армії в. о. командира батареї (у автобіографічній повісті 1980 р. «Уже написаний Вертер» писав, що воював на бронепотязі на Київському напрямі проти військ Петлюри). В Одесі був завідувачем вікон сатири «ЮгРОСТА» (Южное отделение Российского телеграфного агентства).
У 1921 р. працював у радянській пресі в Харкові, в 1922 р. переїхав до Москви, де прожив 64 роки свого життя і де (спершу в якості «злободенного гумориста» у газетах «Труд», «Гудок») став співробітником багатьох видань. Під час Другої світової війни працював військовим кореспондентом газет «Правда» і «Красная звезда», також у Радіокомітеті й Радінформбюро. Засновник і перший головний редактор (1955-1961) журналу «Юность»; неодноразово обраний членом правління Спілки письменників СРСР. Один із основоположників методу соцреалізму. Написав твори «Записки про громадянську війну», «Острів Ерендорф» (обидва – 1924), «Розтратники» (1926), «Час, уперед!» (1932), (1936), «Син полку» (1944), «За владу Рад» (1948), «Поїздка на Південь» (1951), «Хутірець у степу» (1956), публіцистичну повість «Маленькі залізні двері в стіні» (1964), присвячену В. Леніну та ін. Багато творів В. Катаєва екранізовано Московськими кіностудіями. За повістями «Біліє парус одинокий», «Хутірець у степу» та романами «Зимовий вітер» (1960) і «За владу Рад» (переробленим 1951 року у «Катакомби»), об’єднаними в тетралогію «Хвилі Чорного моря» (1961), Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка зняла однойменний фільм з 8 серій (1975–1976).
Оскільки Валентин Катаєв перебував у Збройних силах півдня Росії А. Денікіна та Червоній армії (1918–1920 рр.), його діяльність підпадає під визначення російської імперської політики згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Таким чином, Валентин Катаєв є особою, пов’язаною зі встановленням радянської влади на території України, а також яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику.
На підставі наведеного, об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені російському радянському прозаїкові, поетові та драматургу Катаєву Валентину Петровичу (1897–1986), відповідно до частини 1 статті 2 Закону належать до символіки російської імперської політики.
Передбачені чинним законодавством обмеження поширюються лише на віднесені до російської імперської політики об’єкти, що розміщені/перебувають у публічному просторі.
Згідно із частинами 2, 3 статті 5 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», заборона не поширюється на використання символіки російської імперської політики в Музейному фонді України, Національному архівному фонді України, у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях, у бібліотечних фондах на різних носіях інформації. Заборона не поширюється також на випадки використання символіки російської імперської політики (за умови, що це не призводить до виправдання і глорифікації російської імперської політики): в експозиціях музеїв, на тематичних виставках; у процесі наукової діяльності, зокрема під час проведення наукових досліджень та поширення їхніх результатів у незаборонений законодавством України спосіб; під час показу, опису, реконструкції (зокрема історичної) або в інший спосіб відтворення історичних подій; у творах мистецтва; у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах; в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах та документальних фільмах. Таким чином, передбачені Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» обмеження не поширюються на дослідження життя та творчої спадщини Валентина Катаєва, зберігання, купівлю/продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з письменником предметів та документів у музейних закладах тощо.
Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики:
БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна
БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович
ВЕРБИЧ Святослав Олексійович
ГЕНЕРАЛЮК Леся Станіславівна
ГРЕЧИЛО Андрій Богданович
РУБЛЬОВ Олександр Сергійович
СКРИПНИК Анатолій Юрійович
СОКИРКО Олексій Григорович
Едуард Багрицький
Фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському поетові та перекладачеві Багрицькому Едуарду Георгійовичу (1895–1934), до символіки російської імперської політики
Нормативно-правова підстава експертизи: частина 2 статті 6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» № 3005-ІХ від 21 березня 2023 р. із змінами, внесеними Законом № 3097-IX від 03.05.2023 р.; підпункт 17-3 пункту 4 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті»; Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджене Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.07.2023 № 399 «Про затвердження Положення про Експертну комісію Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”» із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 429 від 15.08.2023 № 429, Наказ Українського інституту національної пам’яті від 05.10.2023 № 35 «Про утворення Експертної комісії з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики».
Визначення термінів у розумінні статті 2 Закону:
російська імперська політика (російська колоніальна політика) – система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу;
пропаганда російської імперської політики – публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу;
русифікація – складова російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору;
українофобія – дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
символіка російської імперської політики – символіка, що включає, у тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури); зображення гасел, цитат осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень гасел, цитат, пов’язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів; назви населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури).
Предмет експертизи: відповідність об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському радянському поетові та перекладачеві Багрицькому Едуарду Георгійовичу (1895–1934), вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон).
Багрицький Едуард Георгійович (справжнє прізвище Дзюбан (Дзюбін), 1895–1934) – російський радянський поет, перекладач, художник. Народився в м. Одесі. Навчався в Одеському реальному училищі св. Павла (1905–1910), Одеському реальному училищі В. А. Жуковського (1910-1912), у землемірній школі (1913-1915). Був діловодом у 25-му Східноперсидському лікарняно-харчовому загоні (1917–1918) та інструктором політвідділу Особливого партизанського загону імені ВЦВК (1918–1919); працював у Миколаєві секретарем редакції газети «Червоний Миколаїв» (1923), брав участь у діяльності літературної організації «Потоки Жовтня», разом з В. Нарбутом, Ю. Олешею, В. Катаєвим малював агітаційні плакати для ЮгРОСТА (Южное отделение Российского телеграфного агентства).
Творча спадщина Е. Багрицького російськомовна.
З 1915 р. публікував вірші у одеських декадентських альманахах «Срібні труби», «Авто в хмарах», «Сьоме покривало», «Диво в пустелі». Поезії 1914–1917 років писав під впливом акмеїзму. Під псевдонімом «Багрицький», який узяв з 1914 р., публікував свої вірші в одеських газетах і часописах (1919–1924). З 1925 р. жив у Москві, був членом літературної групи «Перевал», Літературного центру конструктивістів, з 1930 р. – Російської асоціації пролетарських письменників. Видав збірки віршів «Юго-запад» (1928), «Победители» та «Последняя ночь» (обидві – 1932). Автор віршів «Птахолов», «Тіль Уленшпігель» (обидва – 1918), «Україна», «Олександрові Блоку» (обидва – 1922), «Одеса» (1924), «Контрабандисти» (1927), поем «Трактир» (1920), «Дума про Опанаса» (1926), «Смерть піонерки» (1932), «Лютий» (1933–1934) та ін. Творчості Е. Багрицького притаманна революційна романтика, мотиви вірності справі революції.
Зокрема, в «Думі про Опанаса» показано «неправильний» вибір українського селянського хлопця Опанаса, який мріє про «тихе селянське життя на своїй вільній Україні» та пристає до армії Н. Махна. Опанас вбиває червоного комісара Когана, який відстоює «вищу істину світової революції», але згодом гине сам, потрапивши в полон до самого «комбрига» Г. Котовського. Результат «неправильного» вибору політичного напряму – забуття, на відміну від глорифікації Г. Котовського:
«Протекли над Украиной
Боевые годы.
Отшумели, отгудели
Молодые воды…
Я не знаю, где зарыты
Опанаса кости;
Может, под кустом ракиты,
Может, на погосте…
Плещет крыжень сизокрылый
Над водой днестровской;
Ходит слава над могилой, где лежит Котовский…
… Так пускай и я погибну
У Попова лога,
Той же славною кончиной,
Как Иосиф Коган!..»
Діяльність Едуарда Багрицького як інструктора політвідділу Особливого партизанського загону імені ВЦВК (1918–1919) підпадає під визначення російської імперської політики згідно з пунктом 2 частини першої cтатті 2 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Таким чином, Едуард Багрицький є особою, пов’язаною зі встановленням радянської влади на території України та діяльністю органів радянської пропаганди, а також яка публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримувала, глорифікувала або виправдовувала російську імперську політику.
На підставі наведеного, об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятники і пам’ятні знаки), присвячені російському радянському поетові та перекладачеві Багрицькому Едуарду Георгійовичу (1895–1934), відповідно до частини 1 статті 2 Закону належать до символіки російської імперської політики.
Передбачені чинним законодавством обмеження поширюються лише на віднесені до російської імперської політики об’єкти, що розміщені/перебувають у публічному просторі.
Згідно із частинами 2, 3 статті 5 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», заборона не поширюється на використання символіки російської імперської політики в Музейному фонді України, Національному архівному фонді України, у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях, у бібліотечних фондах на різних носіях інформації. Заборона не поширюється також на випадки використання символіки російської імперської політики (за умови, що це не призводить до виправдання і глорифікації російської імперської політики): в експозиціях музеїв, на тематичних виставках; у процесі наукової діяльності, зокрема під час проведення наукових досліджень та поширення їхніх результатів у незаборонений законодавством України спосіб; під час показу, опису, реконструкції (зокрема історичної) або в інший спосіб відтворення історичних подій; у творах мистецтва; у посібниках, підручниках та інших матеріалах наукового, освітнього і навчального характеру, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах; в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах та документальних фільмах. Таким чином, передбачені Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» обмеження не поширюються на дослідження життя та творчої спадщини Едуарда Багрицького, зберігання, купівлю/продаж, читання видань його творів, експонування пов’язаних з письменником предметів та документів у музейних закладах тощо.
Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики:
БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна
БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович
ВЕРБИЧ Святослав Олексійович
ГЕНЕРАЛЮК Леся Станіславівна
ГРЕЧИЛО Андрій Богданович
РУБЛЬОВ Олександр Сергійович
СКРИПНИК Анатолій Юрійович
СОКИРКО Олексій Григорович
