Побачив відео, де якась дівка демонструє свою переконану упередженість щодо релігії. І в коментарях почався «срач». А там такі однобокі й примітивні судження. “Малі малим все міряють”…
Релігія, зокрема Біблія — це не про “лякати”, а про розуміти людську природу. Це зібрання універсальних архетипів і моделей поведінки: гордість і падіння, зрада і вірність, жертовність і відплата. Вона показує наслідки вибору, які залишаються актуальними навіть без віри у надприродне.
У шкільні роки наша класна керівниця Наталя Іваніна погнала нас прибирати біля церкви. Я косив там траву. Після роботи піп вирішив провести якийсь обряд — ми по черзі підходили: він давав шматочок хліба, ми цілували хрест, а потім — його руку.
Хоч вважав це ненігієнічним, все ж поцілував розпʼяття, а руку — ні. Він почав тикати її мені просто в обличчя, я вперто відмовився. Мене відвели вбік, а потім я ще слухав прочухана від учительки.
То був мій маленький підлітковий протест. Я тоді щиро вважав, що між Богом і мною не має бути посередника у вигляді жирного і такого наглого на вигляд попа. Правду кажучи, мене цьому не вчили , і тонкощів обрядів я не знав — але відчував, що мені це не подобається і оті бундючні бабери, які постійно сичать, що я не так стою, не так хрестюсь – спротивили сприйняття церкви.
Я не є ревним християнином і не вдаюся в тонкощі церковної організації. Але розумію інше: «церква» зробила найстрашніше — вона спаскудила саме поняття церкви для більшості українців. Це було абсолютне нерозуміння заробітчанами в рясах, через власну природу, що таке релігія, що таке християнство. Втрата смаку, втрата відчуття культури, краси, гармонії. Вона знищила церкву як інституцію у свідомості людей, замінивши її на збіговисько попів, гідотні храми і бізнес на людях. Подивіться на все совєцьке, на те, що вони називали “модерном” — це відмова від Бога, і тому воно все кострубате, бридке й потворне.
Мені ближча ідея войовничої церкви – такої, що захищає свою громаду і країну. Але в Тернополі такої не має.
Звісно, будь-яку релігію можна використати для маніпуляцій, якщо відокремити форму від змісту. Моспархат – приклад, коли замість духовного проводу маємо політичний інструмент ворога. Але це не скасовує того факту, що справжня релігія – це не зомбування, а формування вільної та відповідальної людини, яка готова чинити спротив злу. А наші заробітчани в рясах лізуть в парки, знищують зелені зони лиш би люди несли копійку. За роки Незалежності у Тернополі не звели жодної школи, дитячого садочка чи парку. А скільки церков набудували?! Сотні…
Без релігії не було б і самої цивілізації: писемності, університетів, архітектури, права, моралі та навіть поняття “гідності” — усе це виросло з релігійних кодів. Релігія виконувала роль соціального клею, об’єднувала спільноти, давала їм моральну основу й мережі взаємодопомоги задовго до того, як з’явилися державні інститути.
Всякі москалячі достоєвські бачили в ній «страшилку», а не джерело сенсу, морального орієнтиру й розуміння добра та зла, бо самі були моральними потворами. Релігія ставить питання, яких наука навіть не формулює: для чого я живу, що є добро і зло, чи має сенс страждання. Але ж нинішні нестори писики та васі семенюки поставили матеріальне в основу, а не духовне. Тому прощі і храми обезлюдніли, а там де приходять ще трішки люди, то лише старше покоління
А щодо “абонплати” — будь-яка ідеологія чи спільнота існує за внески своїх членів: від університету до сучасного блогера. Тільки блогерам хочеш допомагаєш, хочеш – ні. А в церкву не принесеш в селі – то священник буде ганьбити на всю громаду, потім не допустять дитину до причастя, вінчання не дадуть дітям, а старого не відспівають в останню дорогу. Виходить священник є прямим “заробітчанином в рясі”, а не Божою людиною за покликанням.
