У травні 1948 року було створено державу Ізраїль на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада 1947 року. Тоді ж було проголошено про створення держави Палестина. Але араби вирішили, що спочатку знищать Ізраїль, а тоді розбудують свою державу. Стратегія виявилась помилковою як показав час. Ізраль з першого дня створення пережив криваві війни в арабському середовищі і вистояв. Натомість сьогодні Палестина в жалюгідному економічному стані. І звичайно, винними араби вважають жидів. Цим користуються москалі, іранці та інший непотріб , який фінансують терористичні організації палестинців і фактично їхніми руками воюють проти Тель-Авіву. Але якщо протягом майже століття світ підтримував Ізраїль і засуджував терористів-арабів, то сьогодні багато країн засуджє дії Ізраїлю щодо знищення палестинців.
Комісія ООН називає дії Ізраїлю в Газі геноцидом, а країни Заходу визнають Палестинську державу
Напад ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року запустив хвилю ескалації на Близькому Сході, яка триває досі. За цей час уряд Беньяміна Нетаньягу провів операцію проти проіранської “Хезболли” на кордоні з Ліваном та завдав точкові удари для ліквідації лідерів ХАМАСу, а тепер сконцентрувався на наземному наступі на Газу для взяття її під контроль та знищення терористичної організації. Це логічно. Євреям набридло жити у стані постійної загрози.
Війна – це дорого, економіка Ізраїлю не перший рік стикається з непростими викликами. Але із 500 тисяч мешканців на початку створення ізраїльської держави, євреїв стало до 10 мільйонів у наш час. В Україні, яка має війну через придуркіфв-москалів 11 років, військові дії принесли суттєве скорочення населення та падіння економіки.
Економіку ж на палестинських територіях – у Газі та на Західному березі Йордану – описують не інакше, як “катастрофа” та “колапс”. Воно й зрозуміло: свою державу араби-палестинці декларативно утворили аж у 1988 році.
Ситуація в Палестині була непростою і до війни, а нині дії Ізраїлю в Газі – блокування доставки допомоги, удари по цивільних та лікарнях, позбавлення доступу до медпослуг та “репродуктивне насильство” – комісія ООН визнала дії жидів геноцидом.
Дії Ізраїлю в Газі вперше назвав геноцидом й сенатор США Берні Сандерс. На цьому тлі під час тижня Генасамблеї ООН низка країн для дипломатичного тиску на Нетаньягу оголосила про визнання Палестинської держави.
До тих, хто визнає Палестину як державу, приєдналися Велика Британія, Франція, Канада та Австралія. Палестину визнають 157 членів ООН.
Як функціонувала економіка палестинців до жовтня 2023 року і що від неї залишилося після двох років боїв? Чи можуть Газа і Західний берег відновитися?
Палестина – частково визнана країна: у вересні 2025 року 157 членів ООН визнають її території як державу. До цього переліку входить і Україна, яка зробила це ще в 1988 році. Київ навіть має представництво в Раммалі на Західному березі річки Йордан. Щоправда, Україна не підтримує відносини із Сектором Гази, відколи там у 2006 році прийшов до влади радикальний рух ХАМАС, який багатьма визнаний терористичною організацією. Багатьма, але не Україною, повідомляє ЕП
Наразі Палестина не має єдиної території. Фактична столиця – Рамалла. Східний Єрусалим, як і місто загалом, перебуває під контролем Ізраїлю. І Ізраїль, і палестинці офіційно вважають це місто своєю столицею і не визнають таке право за іншою стороною. Ізраїльський суверенітет над східною частиною Єрусалима не визнаний ні ООН, ні значною частиною міжнародної спільноти. 
Значну частину території Західного берега річки Йордан контролює ізраїльська армія. За угодами від 1993 року між Організацією визволення Палестини та Ізраїлем, були створені адміністративні райони з різним рівнем палестинської автономії: Зона А, яка управляється Палестинською національною адміністрацією (ПНА); Зона В, яка управляється ПНА та Ізраїлем; Зона С, яка управляється винятково Ізраїлем. Остання займає понад 60% території Західного берега. Зрозуміло й коню, чому євреї не хочуть втратити контроль над територією.
Сектор Газа і Західний берег річки Йордан є двома ексклавами, розділеними територією Ізраїлю. Західний берег контролюють прихильники ФАТХ на чолі з головою ПНА Махмудом Аббасом, а Газу – фінансований Іраном та Катаром ХАМАС. Зараз Ізраїль проводить операцію з метою повного знищення ХАМАСу, звільнення заручників та взяття під контроль усієї Гази.
Номінальний ВВП палестинської економіки у 2022 році становив 19 млрд дол. порівняно з 522 млрд дол. Ізраїлю. Для порівняння ВВП України до війни з москалями в 2021 році становило майже 195 мільярдів доларів
Зважаючи на територіальні особливості, палестиці економічно дуже залежні від євреїв: до 2023 року через Ізраїль проходили 90% палестинського експорту та 70% імпорту. До вересня 2000 року це щороку приносило останнім 600 млн дол. Ви можете собі уявити, щоб жиди відмовились від прибутків? ))
Основними статтями експорту Палестини у 2023 році були брухт (68,6 млн дол.), фрукти (53,8 млн дол.) та оливкова олія (10,9 млн дол.), а головними покупцями – Йорданія (96,6 млн дол.), Туреччина (22,1 млн дол.) та ОАЕ (14,3 млн дол.).
Найбільше палестинці імпортували цемент (136 млн дол.), цукор (135 млн дол.), авто (128 млн дол.) та хлібобулочні вироби (69,8 млн дол.). Основні постачальники – Єгипет (496 млн дол.), Йорданія (338 млн дол.) та Китай (165 млн дол.).
Палестина залежить від шекеля та ізраїльської банківської системи для міжнародних платежів. Є залежність і на ринку праці. За підрахунками Міжнародної організації праці, до 7 жовтня 2023 року 22% палестинських робітників були зайняті в Ізраїлі, але через ембарго від уряду Нетаньягу ця цифра впала до 2,3%.
Близько 65% палестинської економіки – це сфера послуг (охорона здоровʼя, освіта, туризм, зокрема у Вифлеємі). На виробничі сектори (цемент, одяг, різьблення по дереву) припадають 20%. 99% компаній на Західному березі і в Секторі Гази – це сімейні малі та середні підприємства, у яких зазвичай працюють менше 20 осіб. Ці бізнеси мають помірну продуктивність, низький рівень інвестицій та обмежену конкуренцію: більшість з них займаються роздрібною та оптовою торгівлею.
Ситуацію з економікою через війну Світовий банк і Палестинське бюро статистики (PCBS) описують як колапс. Інтенсивні військові операції Ізраїлю в Газі призвели до безпрецедентних руйнувань, знищивши значну частину життєво важливої інфраструктури, приватної власності та сільськогосподарських ресурсів анклаву.
“Це гірше за кризу, це колапс. Сектор Гази занурився в гуманітарну кризу, а Західний берег зіткнувся з різким зростанням безробіття та фінансовими проблемами Палестинської адміністрації”, – писала у 2024 році Le Monde.
У 2024 році найбільше скоротилася будівельна галузь: на 38% – на Західному березі і на 98% – у Секторі Гази. Промисловість упала на 30% і 90% відповідно. Аграрний сектор, зосереджений на вирощуванні оливок, винограду, цитрусових, пшениці, ячменю та овочів, знизився на 17% на Західному березі і на 91% – у Газі до 564 млн дол., а сфера послуг – на 17% і 81% відповідно.
За оцінками ООН, обмеження на пересування перешкоджають доставці гуманітарної допомоги і підривають економіку, збільшуючи транспортні витрати та ускладнюючи доступ до місць роботи. З жовтня 2023-го по лютий 2024-го кількість контрольних пунктів на в’їздах до палестинських сіл зросла з 567 до 700.
“Обвалюючи доходи Палестинської адміністрації (ПА) та зупиняючи дозволи на роботу для 180 тис. робітників з Гази та Західного берега, Ізраїль душить їх економіку, погіршуючи гуманітарну кризу в регіоні. На Західному березі рівень бідності подвоївся і за перший рік війни охоплював щонайменше 28% населення. У Газі люди на межі голоду, страждають від нестачі води, палива та електроенергії, а також від відсутності доступу до освіти та охорони здоров’я”, – резюмує Le Monde. 
Економіка Гази “задихалася” і до нинішньої війни. Блокада, запроваджена Ізраїлем у 2007 році, суттєво обмежила імпорт та експорт товарів, а рибалки були обмежені шестимильною зоною, що позбавило їх можливості заробляти на життя.
Блокада спричинила скорочення ВВП Гази на душу населення на 27% у 2006-2022 роках, а безробіття за цей час зросло до 45,3%. Це призвело до того, що 80% населення залежало від міжнародної допомоги.
Газа зазнавала значних збитків через попередні ескалації, але сукупні наслідки багаторічної блокади та попередніх боїв були незначні порівняно з руйнуваннями, спричиненими нинішньою війною. З жовтня 2023 року по січень 2024 року збитки оцінювалася 18,5 млрд дол., це всемеро перевищує ВВП Гази у 2022 році.
У 2024 році в ООН підрахували, що для відновлення житла Гази знадобляться 80 років, якщо темпи відновлення будуть такими ж, як після операцій Ізраїлю у 2014 і 2021 роках. Лише на прибирання уламків можуть знадобитися 14 років.
Війна призвела до руйнування економіки Гази. У разі негайного припинення вогню та зростання економіки на 0,4%, яке спостерігалося у 2007-2022 роках, для відновлення до рівня ВВП 2022 року, за оцінками ООН, знадобляться 350 років.
Рівень безробіття в Газі лише за перший рік війни зріс до понад 80%, а ціни на товари першої необхідності злетіли на 250%, що сприяє поширенню голоду. Досі функціонують лише підтримувані іноземними донорами охорона здоров’я та гуманітарні послуги, усі інші галузі економіки зупинилися.
На Західному березі населення теж занурюється в бідність, а скарбниця Палестини порожніє. Ізраїль, який за угодами в Осло має переказувати ПА всі митні збори (на них припадають 60-65% бюджету ПА) на товари, призначені для палестинських територій, почав затримувати частину коштів у себе.
Суми змінюються щомісяця. Ізраїль посилається на витрати на водо- та електропостачання на кордоні, а також вираховує виплати, які ПА здійснює сім’ям палестинців, затриманих в Ізраїлі або вбитих під час нападів на ізраїльтян.
“Відрахування стали довільними. Це зменшило доходи ПА вдвічі”, – визнав економіст конференції ООН з торгівлі та розвитку Рамі Аль-Азе. “Фінансова криза ПА у 2024 році досягла безпрецедентного рівня”, – кажуть у Світовому банку.
Вирішальну роль у працевлаштуванні палестинців на Західному березі, які більше не можуть їздити в Ізраїль, відігравало сільське господарство. Проте, за даними ООН, руйнування через обстріли та рішення Нетаньягу про будівництво нових поселень зробили ведення господарства складним і небезпечним.
“Економічні та безпекові труднощі настільки великі, що багато фермерів Західного берега припинили вирощувати овочі”, – звітує Світовий банк. Знищення 80-96% сільськогосподарських активів призвело до зростання продовольчої нестабільності.
Як наслідок Палестинська адміністрація стикається з величезним дефіцитом бюджету, який у 2024 році збільшився на 172% порівняно з попереднім роком.
Палестинці отримують фінансову допомогу від міжнародних донорів. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), у 1994-2020 роках обсяги допомоги перевищили 40 млрд дол. Понад 70% цієї суми припали на десять країн та організацій. Головними донорами стали ЄС (18,9%, 7,6 млрд дол.), США (14,2%, 5,7 млрд дол.) та Саудівська Аравія (9,9%, понад 4 млрд дол.).
Серед арабських країн найбільші суми виділили Саудівська Аравія, ОАЕ, Алжир, Катар та Кувейт (разом – 8,5 млрд дол.) Який ефект має вся ця підтримка? Попри постійну допомогу, у 2020 році менше половини палестинських сімей мали їжу, бідність зростає, а безробіття високе і на Західному березі, і в Газі.
До війни, яка спалахнула в жовтні 2023 року, донори робили наголос на підтримці ПА, аби та забезпечувала хиткий мир і відносну стабільність, а не на планах, які б забезпечили більш ефективне використання коштів. Як наслідок більшість палестинців не відчувають симпатії до міжнародних донорів, від допомоги яких вони рідко отримують пряму користь, резюмують в Arab Center Washington DC.
За оцінками PCBS, у 2024 році у світі проживало близько 14,8 млн палестинців, 7,4 млн з яких живуть у діаспорі. Діаспора простягається від країн Близького Сходу до Південної Америки та Австралії, переважна більшість – в арабських країнах. У Європі найбільше палестинців живе в Німеччині та Великій Британії.
Чому багато палестинців покинули батьківщину своїх предків? Під час арабо-ізраїльської війни 1948 року 750 тис. осіб були вигнані або втекли з території нинішнього Ізраїлю. Палестинці називають цю подію “накба” – “катастрофа”.
Після закінчення боїв Ізраїль не дозволив біженцям повернутися. Після Шестиденної війни 1967 року Ізраїль узяв під контроль Західний берег і Сектор Гази. За даними ООН, тоді втекли 325 тис. палестинців, переважно в Йорданію.
Протягом наступних кількох років у середньому 21 тис. палестинців на рік витіснялася з контрольованих Ізраїлем територій. При цьому Ізраїль відхилив вимоги палестинців про повернення біженців у рамках будь-якої мирної угоди.
У 1949 році було створене Агентство ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт на Близькому Сході (UNRWA). Ця організація визначає палестинських біженців як “осіб, чиїм звичайним місцем проживання була Палестина з 1 червня 1946 року по 15 травня 1948 року і які втратили домівки та засоби до існування в результаті конфлікту 1948 року”.
Діаспора – важливе джерело доходів палестинської економіки: грошові перекази підтримують сімʼї і фінансують гуманітарні та правозахисні ініціативи. Діаспора активно просуває “питання Палестини” у світі через протести проти Ізраїлю та фонди збору грошей для своїх співвітчизників. За оцінками МВФ, на перекази у 2023 році припали 29% ВВП палестинської економіки (5,12 млрд дол.)
Чи є надія на відновлення
За оцінками західних експертів, аби економіка Гази і Західного берега отримала шанс на відбудову, необхідно відновити безперебійне надходження туди допомоги і припинити руйнування. Наразі обидва пункти малоймовірні, оскільки Ізраїль хоче повністю ліквідувати ХАМАС. Ця мета, на думку більшості аналітиків, недосяжна.
Ще один важливий фактор – скасування економічних блокад. Для цього необхідна нова мирна угода, але, попри обіцянки Трампа, перспектива її укладення примарна. “Без цих кроків палестинська економіка буде повністю зруйнована, а гуманітарна криза поглибиться. Це зробить будь-яке відновлення в майбутньому майже неможливим для тих, хто зараз живе в Газі”, – резюмує The Conversation.
Чому цивілізовані країни Європи підтримують палестинців? А для чого їм нових 10 мільйонів арабів у Європі?
