Війна – це не фон для ваших брифінгів і фотосесій.
Поки ми щодня платимо кров’ю, хтось у теплих кабінетах грається у «реформи» й «партнерства».
Ми воюємо не лише за свої будинки – ми воюємо й за ваш спокій, за ваші кордони, за ваше право жити без сирен.
Але світ далі ковтає гарні слова, пакує «стурбованість» у красиві заяви й думає, що це врятує його від війни.
Кожна хвилина вашої нерішучості – це наші поранені.
Кожен ваш недопоставлений снаряд – це наші труни.
Хто не хоче бити ворога – той його годує.
Немає «нейтралітету» у війні, де ворог уже біля ваших дверей.
Сидіть далі й чекайте, поки хтось інший зробить роботу. Поки ми стоїмо, ви маєте право мовчати й тремтіти, але пам’ятайте:
коли впадемо ми, ви залишитесь самі.
Віталій Бєлкін
На що зростуть ціни в Україні?
