Якщо ми переможемо у цій війні. Якщо все ж перемога буде наша.
Це не буде святом…
Не буде парадів, дешевих феєрверків і красивих фоток для соцмереж.
Це буде день мовчання, день рахунку. День, коли ми зрозуміємо, скільки життів поклали, щоб вирвати цю свободу.
Святкуватимуть ті, хто нічого не зробив.
Ті, хто відсиджувався, коли інші йшли на фронт.
Ті, хто дивився війну по новинах як серіал і писав пафосні коментарі з теплих диванів.
Вони піднімуть келихи. Бо для них війна закінчиться.
А для нас – вона залишиться назавжди.
Ми повернемося у розбиті міста й села, де кожен камінь пам’ятає вибух.
Ми прийдемо до могил своїх братів.
Ми носитимемо шрами на тілах і в душах, яких ніхто, крім нас, не зрозуміє.
Це буде перемога, вирвана зубами…
Перемога, за яку ми заплатили найвищу ціну… Не компроміс, не угода, не мир на їхніх умовах…
Їхні покоління пам’ятатимуть цей сором, їхні міста – наш біль.
І якщо ця перемога буде наша – ніколи більше нікому не дозволимо топтати нашу землю.
Ніколи більше не дамо стерти пам’ять про те, якою ціною це здобуто.
І хай кожен, хто сьогодні мовчав, знає: ми зробили це без вас, ми витягнули цю країну своїми руками, своїм життям, своїм, бл***, болем.
Віднайдена туристами на Житомирщині, в хащах, загадкова каменюка виявилась тисячолітнім артефактом надзвичайної цінності
