16 листопада музична громадськість вшановує пам’ять Соломії Крушельницької (1872-1952)

Поділитися

Видатна українська співачка здійснила надзвичайно успішну кар’єру; вона з великим успіхом виступала як на оперній, так і на концертній сценах. Її камерно-вокальні концерти відбувалися в багатьох країнах світу. Проте сама артистка ніколи не забувала про рідний край. Упродовж 1898-1932 років вона здійснила декілька концертних турне містами Західної України.
Так, восени 1928 року вона виступила з концертами в таких містах, як Львів, Тернопіль, Коломия, Станиславів (тепер Івано-Франківськ), Стрий, Перемишль. Про ці гастролі композитор Нестор Нижанківський писав так: «Після сімнадцятилітньої перерви, на яку припадають у половині літа (роки – А.Я) війни, відвідала рідний край наша найбільша сучасна співачка Соломія Крушельницька. Вже перша поява нашої артистки на естраді розвіяла сумніви тих скептиків, які завертали спомином до передвоєнної доби: артистка не втратила за цей протяг часу нічого із свого чару і лишилася в тому ж розквіті сил свого зрілого віку.
Вибрана нею концертова програма була надзвичайно різноманітна і містила в собі від простих народних пісень і композиційно невибагливих творів наших старших композиторів цілу низку композицій усіх національностей аж до творів імпресіоністичної школи Равеля, де Фалья та Вольфа» («Діло», 12.09.1928 р.)
Концерт в Коломиї відбувся 16 вересня. Він викликав великий резонанс серед української громади міста. Пропонуємо спогад Марії Білинської, в майбутньому відомої музикознавиці, професорки, викладачки львівської консерваторії, яка в юному віці була свідком цього виступу Соломії Крушельницької.
Марія Білинська
«ДВА СПОГАДИ – ДВІ ГОЛУБІ НЕЗАБУДКИ У ВІНОК СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ»
…1928 рік. Маленьке галицьке містечко Коломия, де я навчалась у гімназії. Містечко невелике, але надзвичайно багате на мистецькі традиції. А яке гомінке й активне було його мистецьке життя! Неодноразово гастролювали тут відомі співаки і музиканти. А тепер прокотився слух по місту, що завтра приїде і виступатиме з концертом всесвітньовідома оперна співачка Соломія Крушельницька.
Пригадую добре, як позаздрили нам однокласниці, коли нас відпустили з уроків, щоб ми святково одягнулись, придбали букети квітів і в призначений час прийшли на вокзал.
Незабаром прибув поїзд зі Львова. Очі всіх побігли по вагонах. І ось на сходинках одного з них ми побачили високу струнку жінку. «Це вона!» – мовив хтось, хто знав Соломію Амвросіївну. Ми кинулись туди. Жінка в світлому пальті, в капелюшку, насуненому по тодішній моді глибоко на чоло, якось здивовано поглянула на наш гурт. Мабуть, не сподівалася на таку зустріч.
Увечері зал «Каси ощадності», до речі, найбільший в місті, був переповнений. Ми – гімназистки – стоїмо в парадній формі в два ряди вздовж крісел і, затаївши подих, чекаємо появи співачки.
Раптом буря оплесків. Поміж рядами дівчаток проходить артистка, розкланюючись з милою усмішкою в обидва боки переповненого публікою залу. Співачка одягнена в довгу вишневого кольору оксамитову сукню; пишні хвилі темнозолотавого волосся переливаються на переможно піднятій голові. Такою бачу її перед очима й сьогодні.
У першому відділі концерту Соломія Крушельницька виконувала оперні арії світових майстрів: Валентини з опери Джакомо Мейєрбера «Гугеноти», Гальки з однойменної опери Станіслава Монюшка, Аїди («Аїда» Джузеппе Верді), Чіо-Чіо-сан з однойменної опери Джакомо Пуччіні, Татьяни («Євгеній Онєгін» П.І. Чайковського), Рахилі з опери Фроманталя Галеві «Дочка кардинала». І для кожної цієї арії, для кожного образу співачка знаходила глибокореалістичне й високохудожнє трактування. Ентузіазмові слухачів не було кінця.
У другому відділі вона виконала кілька солоспівів Миколи Лисенка, з яких особливо запали в душу «Ой, одна я, одна» на слова Тараса Шевченка, «Не забудь юних днів» (слова Івана Франка) та «Цвітка дрібная» Маркіяна Шашкевича. На закінчення в залі знялася буря оплесків. Співачку викликали на сцену безліч разів і закидали квітами. В кінці вечора вона під власний акомпанемент виконала українські народні пісні: «Вівці мої, вівці», «Тихо, тихо Дунай воду несе», «Ой, прийшов я до двора», «Ой, за гаєм зелененьким», «Дощик», «Час додому, час»…
«Такого успіху, такого загального визнання, як Соломія Крушельницька, не здобув у Коломиї ще ніхто», – говорили старожили. А нам, малим, ця подія залишилася у пам’яті на все життя».
Друкується за виданням: Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування. У 2 ч. Ч. 1. Спогади / вступ. ст., упорядкув. і прим. М. Головащенка. – К., 1978.
Матеріал підготувала Анна Якимишин

***

НА СВІТЛУ ПАМ’ЯТЬ ПРО СОЛОМІЮ КРУШЕЛЬНИЦЬКУ
73 роки тому – 16 листопада 1952 року, відійшла у вічність славетна мешканка міста Львова, співачка, яку величали «оперною примадонною століття», Соломія Крушельницька. Церемонія прощання із артисткою розпочалася 18 листопада у приміщенні Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка.
Місцем останнього спочинку Соломії Крушельницької став Личаківський цвинтар. Похорон співачки перетворився на величаву траурну процесію. На кладовищі було багатолюдно: серед тих, хто хотів провести Соломію Крушельницьку в «останню путь» поруч з членами її родини, були студенти й співробітники Львівської консерваторії, музиканти, шанувальники таланту артистки. Композитор Анатолій Кос-Анатольський виголосив прощальну промову на могилі співачки.
Нижче подаємо уривок з його спогадів про день прощання із співачкою:
«Листопадового дня 1952 року до мене звернулися, щоб я сказав надгробне слово над могилою професора Львівської державної консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України, Соломії Амвросіївни Крушельницької…
Мене чомусь огорнув непереможний смуток від думки, що початок мого композиторського шляху збігається з кінцем творчого життя Великої співачки. А мені хотілося, щоб шлях таких артистів ніколи не закінчувався. Митці повинні б залишатися вічно молодими і жити вічно у прекрасному світі мистецтва! Жити і скрашувати життя людям.
…Та ось в сумний осінній день 1952 року я стояв над відкритою могилою. Найбільша артистка початку ХХ століття, гордість великих світових сцен, ця дорога мені і всьому музичному світові людина довела свою життєву роль до кінця, і от прийшов фінал…За хвилину спаде остання завіса, завіса вічності, завіса могили, а замість оплесків поллються сльози. …Я говорив про серце Великої артистки, про її дві великі палкі любові: любов до мистецтва і любов до рідної землі.
Промовляла тоді до неї любов нас усіх, невмируща любов української землі до своєї славної дочки, яка вірно служила справжньому мистецтву і своїм чудовим співом у широкому світі прославляла рідну землю»
………………………………………….
Анатолій Кос-Анатольський, Львів, 1956.
Цитата за кн.: Анатолій Кос-Анатольський. Серце великої артистки // Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: у двох частинах / Вступ. ст., упорядкув. і прим. Михайла Головащенка. Частина Перша: Спогади. – К., 1978. – С. 367-371.
Підготувала Ірина Криворучка, головний зберігач фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Немає значення звідки ти – головне, куди ти йдеш

Миколі Лемику було 18, коли він у жовтні 1933 року зайшов до радянського консульства у Львові й застрелив секретаря Олексія Майлова. Мета атентату – пробити інформаційну блокаду щодо Голодомору в Україні