Вже вісімдесят років діти маленького нідерландського містечка дотримуються обіцянки, даної солдатам, які так і не повернулися додому.
В Остербеку, поблизу Арнема, на тихому кладовищі рядами стоять 1759 білосніжних надгробків. Під ними спочивають десантники, які у вересні 1944 року падали з неба, щоб боротися за міст і за свободу — свободу, якої самі вже не побачили.
Коли війна закінчилась і зброя стихла, жителі міста дали клятву:
ці чоловіки ніколи не будуть забуті.
І вони не лише дотрималися цієї клятви — вони передали її далі.
З 1945 року кожен місцевий школяр «усиновлює» могилу.
Вони дізнаються ім’я солдата, його вік, історію життя.
У день вшанування приносять квіти, кладуть їх на могилу і мовчки стоять поруч.
Їх називають «Діти-квіти» — The Flower Children. 🌸
Цього року вони зробили це вже вісімдесятий раз.
Маленькі діти, деяким із яких ледь виповнилося шість, стоять біля могил чоловіків, які загинули ще до народження їхніх дідусів і бабусь.
Вони прибирають опале листя, рівняють квіти і пошепки кажуть:
«Дякую.»
Британським, польським та солдатам інших націй, які віддали все за країну, що навіть не була їхньою.
Родини героїв і сьогодні приїжджають в Остербек з усього світу, щоб побачити це диво.
І коли діти дбайливо доглядають могили, біль на мить стає чимось сильнішим — вдячністю.
Вдячністю, яка долає покоління.
Свобода завжди має ціну.
Але в Остербеку знайшли спосіб назавжди зберегти пам’ять про цю ціну —
навчаючи кожне нове покоління, що пам’ять живе не в пам’ятниках чи церемоніях,
а в маленьких, наповнених любов’ю вчинках.
У тому, як маленька дитяча рука кладе квітку на безмовну могилу і дізнається, що таке справжня вдячність.
Колись солдати падали з неба.
А тепер діти дбають про те, щоб вони ніколи не зникли у небі.
