Вдруге за тиждень Київ під масованими рашистськими атаками. Який вже раз, я вже збилася з рахунку, ми знову не спали і провели всю ніч з дітьми в укритті. 
Жаль наших дітей, жаль мого двохрічного сина… Він уже безпомилково розрізняє звук «Шахеда» і ракети. Він кричить «тривога, тривога — всім ховатися!», або коли втомлений, а треба йти в укриття плаче, «тато, ну ти що, виключи тривогу, це ж тривога, виключи».
Дитина, якій довелося швидше за своє життя навчитися відрізняти типи російських ракет, ніж читати. І це реальність кожної української сім’ї сьогодні. 
Цієї ночі росія завдала чергової масованої ракетно-дронової атаки по столиці та області. 27 постраждалих,
19 людей у лікарнях,
дві загиблі людини у Києві.
У Київській області — ще двоє загиблих, десятки поранених, серед них діти.
Пошкоджено понад 30 багатоповерхівок, приватні будинки, авто, гаражі.
Пожежі, евакуації, сотні тисяч людей без світла.
Це – цинічна, цілеспрямована атака на житлові райони.
Це – терор, який росія називає «спецоперацією». 
Ціль рашистів очевидна:
– зламати нас страхом,
– залишити Україну без енергосистеми,
– вибити людей із власних домівок,
– змусити нас втомитися і погодитися на капітуляцію.
А наша ціль інша, і вона незмінна:
жити у вільній країні, захищати своїх дітей, вистояти й перемогти. 
Саме тому ми продовжуємо боротися, тримати фронт, відновлювати зруйноване й вимагати у наших партнерів посилення ППО, далекобійної зброї та систем, які рятують життя.
Такі атаки – це пряма реалізація російської доктрини терору,
але водночас і нагадування світу: лише сила стримує агресора. 
Єдиний спосіб зупинити ці удари – мати чим бити у відповідь і знищувати носії смерті до запуску, застосовувати санкції, щоб країна терорист не мала фінансових ресурсів продовжувати війну, нищити ворога! Вдячні нашим ЗСУ, що так і роблять!
Мої щирі співчуття всім, хто втратив близьких, постраждалим.
Ми разом у цьому болі. 

І разом у рішучості. Ми вистоїмо. Україна вистоїть.
Лариса Білозір 



























