Сьогодні всі, мабуть, бачили паки доларів та іншої валюти, вилучених НАБУ. Мрія волонтера: ще ж скільки запитів фронту можна перекрити?!Хтось дивувався: а що, так можна? Хтось обурювався: ця корупція з`їсть нас швидше, ніж мскалі. Хтось зітхав: що з нами не так, чому ми весь час наступаємо на одні й ті ж граблі, коли ми звернули не туди? Коли нас хакнули?
Давно думаю над цим питанням. І чим далі, тим більше переконуюся, що шукати відповідь треба в, як ми досі кажемо, “буремних 1990-х”, коли росія практично без опору окупувала наш інформаційний простір і під виглядом культури почала нав`язувати свої цінності.
До речі, “буремні (російською – лихие) 1990-ті” – це теж їхній евфемізм, спроба романтизації відвертого криміналу у формі рекету. Коли “малинові піджаки” стали синонімом “еліта”, а розум і честь і принципи в шкалі життєвих цінностей з тріском програли грошам.
“Російська семантика – це спосіб відчувати світ, де цинізм – це норма, а людяність – це слабкість”, – прочитала сьогодні у Денис Блощинський. В 1990-ті з російських каналів і шоу ми це споживали практично цілодобово. Культовими фільмами стали “Бригада” і “Бандитский Петербург”, які стали способом легалізації криміналу у нашій свідомості і кожен, хто приміряв на себе цей романтичний образ, не вбачав уже в цьому нічого поганого. Чи ж варто дивуватися, що кримінальниий авторитет, який підірвав на стадіоні свого конкурента, став поважним бізнесменом і відомим меценатом. А двічі судимий за кримінал став відомим політиком, двічі балотувався в президенти і, зрештою, отримав перемогу на демократичних виборах. І хай що там кажуть про “каруселі” і скупку голосів – для махінацій на виборах потрібні не лише ті, хто купує голоси, а й ті, хто із задоволенням купується. А таких у 1990-ті була вихована критична маса.
Цинізм і розрахунок стали провідними темами різноманітних шоу, які так само цілодобово лилися нам у вуха з російських екранів. Тему “америкен бой, уеду с тобой” замінили “угнала тебя, угнала, как чужую машину-девятку” та “одолжила-одолжила”, кримінальний шансон лунав з кожної маршрутки, а мами вітали своїх синів з повноліттям піснею “Владимирский централ”.
Оця кримінальна філософія “не вкрадеш – не проживеш” досі домінує у нашому суспільстві. Тому і толеруємо ми політику, побудовану за принципом “нічого, що краде – всі крадуть, головне – щоб ділився”. Тому в 2019 році нам так зайшов цинічний слоган “Зробимо їх разом”. Тому досі в будь-якій ситуації більшість шукає не те, як вирішити проблему, а кому і скільки занести.
Так, це проблема не лише останніх років. Цинізм став єдиним способом вижити і зберегти хоч крихту здорового глузду ще з часів Червоного терору, Голодомору і сталінських репресій, коли важко було змиритися з тим, що відбувається. Синдром жертви, яка уподібнюється до ката, щоб її не чіпали, а потім звикає до цієї ролі. І передає цю модель поведінки у спадок.
І наче ми і говоримо про європейські цінності, і прагнемо їх. Але досі багато хто не може відірватися від російського інформаційного простору, де непомітно для стороннього ока, але постійно активується програма “цинізм – це норма, а людяність – це слабкість”. Тому так легко ми ведемся на російські ІПСО, тому толеруємо ухилянстсво і дякуємо захисникам, але не поспішаємо донатити, бо ж ми живемо своє найкраще життя, а на все грошей може не вистачити. Тих самих грошей, які в 1990-х в системі людських цінностей були поставлені на перше місце і досі лишаються там.
Тому, для того, щоб нам перемогти в цій екзистенційній війні з одвічним ворогом, треба відвертий і чесний діалог із суспільством і формування загальнолюдської системи цінностей, не спотвореної цинізмом. А для цього потрібно від`єднатися від російської інформаційної голки. Як це зробити, я не знаю. Як не знаю, як змусити наркомана відмовитися від наркотиків. Але, якщо цього не зробити – фінал очевидний.
Тішить одне. У нас досі, попри всі втрати на війні, достатньо людей, для яких честь і гідність, Свобода, взаємопідтримка і самопожертва серед життєвих цінностей – на першому місці. Це нас зберегло в 2014-му, врятувало в 2022-му і тримає досі. І це єдина життєва стратегія, яка зараз дає шанс на перемогу.
Як переконати інших – задачка з зірочкою. Бог чи Мамона – вибір, який існував іще з біблійних часів. Але зараз від цього залежить наше існування.
