У мене є дуже хороша подруга, яка перейшла на українську в 2022 році. До цього все життя спілкувалася російською і перебувала в російськомовному оточенні. Це була класична зросійщена київська родина, де батьки говорили російською, дитина пішла в російський садочок, потім російську школу, потім у ВИШ, де теж викладали російською.Вона розказала дуже цікаве. Багато пишу про повернення зросійщеним українцям своєї мови, але вперше побачив цей процес під таким кутом. Тому хочу поділитися з вами:
Розумієш, я коли перейшла на українську, то відкрила собі ЦІЛИЙ ПЛАСТ раніше невідомого, – каже вона. Стала дивитися український Ютуб – вони такі умнічки! Стала читати книжки, щоб навчитися правильної мови, а там – цікаво! Стала цікавитися історією, традиціями, ходила на виставки в Український дім. Ти розумієш, переді мною відкрився цілий космос – чудовий і БЕЗМЕЖНИЙ такого класного українського, якого я НІКОЛИ НЕ ЗНАЛА! – каже вона.
І я зрозумів тих, хто вважає посередніх російських письменників геніальними, а українських – другорядними. Вони просто ніколи не бачили всього українського, що навколо них. Жили в російській культурі, дивилися російські фільми, читали російські книжки. Весь той КОСМОС українського, який відкрився моїй подрузі після переходу на українську, для них так і залишився незвіданим, далеким і абсолютно ЧУЖИМ. Хоча вони й жили в Києві, в Україні.
Бо в Києві вони жили тільки фізично. А ментально вони були в Москві. В “самій” Москві. З “великою” культурою, “геніальними” авторами, модними тусовками, руским провославієм.
І коли ви дивуєтесь, що якісь блогери влаштовують паті в стилі Голодомору, то ви даремно дивуєтеся – бо хоч вони і українці, вони живуть в російській культурі. А в російській культурі Голодомор – це цілком собі весело.
Саме тому я закликаю всіх повертатися на українську – справжню рідну мову ваших зросійщених предків. Бо яким би російськомовним патріотом ви не були, російська культура все одно буде полювати на вас і намагатися повернути в Московію за будь-яку ціну.
росіяни дуже грамотно працюють із культурною окупацією. Спочатку смішні тік-токи, потім трохи Дудя, Арестовича, Дождя, хороших рускіх. А потім ти звикаєш до російського контенту настільки, що вже і Соловйов тобі деякі речі правильно каже. І Скабєєва не у всьому неправа. А через кілька років ти починаєш замислюватися і тобі вже “нє всьо так адназначна і адін народ”. І це буде реально х#йовий фінал, бо в той самий момент твоя ідентичність зміниться з українця на руского.
Найгірше, ми ж бачимо це вже. Ми ж бачимо, як етнічні українці Донбасу і Криму воюють проти нас в складі армії окупантів, бо вважають себе рускімі. І всі ці “росіяни” із самої росії із прізвищами на -ко і -чук – це ж теж українці, які зросійщені багато років тому, ще їхні діди-прадіди і тепер вони 100% рускі!
А починалося з того, що вони відмовилися від своєї, рідної мови.
Люблю свою подругу і безмежно поважаю за цей перехід. Бо для неї рускій язик був тим самим язиком, на якому “мама пєла колибєльную” і їй було реально тяжко переходити у повністю російськомовному оточенні.
І я щасливий, що вона відкрила для себе цілий УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ після цього переходу. Це реально дуже вагомий бонус. Подумайте про це, друзі і повертайтеся на рідну. На українську.
Присвячую цей допис всім російськомовним українцям, етнічним росіянам, вірменам, євреям, полякам, людям інших національностей, що перейшли на українську. Знаю, як вам було непросто, стільки незручностей ви пережили і, можливо, переживаєте просто зараз і безмежно ПОВАЖАЮ!!!
