24 грудня 1968 року, коли більшість людей на Землі готувалася до Різдва, троє астронавтів крутилися навколо Місяця. Це був екіпаж місії Apollo 8 – перші люди, які взагалі полетіли так далеко від нашої планети.
Раптом з ілюмінатора з’явилася вона – маленька, синьо-біла куля над сірим мертвим горизонтом Місяця.
«Боже мій, подивіться на ту картину! Земля сходить!» – вигукнув Вільям Андерс і схопив фотоапарат. Так випадково народився один із найвідоміших кадрів ХХ століття.
Це Різдво запам’яталося світу не лише святковими вогниками, а прямою трансляцією з орбіти Місяця: астронавти читали уривки з Книги Буття, а мільйони людей перед телевізорами мовчки дивилися на крихітну Землю в чорній безодні. Для багатьох саме це фото стало моментом прозріння: у нас тільки один спільний дім – ця маленька планета.
Сьогодні, у різдвяний вечір, цікаво на нього подивитися ще раз і запитати себе: що ми робимо для того, щоб цей дім зберегти?
80-річний дід, який вирішив, що ще не час на пенсію
