Майбутня дружина ексміністра активно розмахувала руками на своєму місці, водночас сам Кулеба був серйозний та незворушний.
Курйозне відео вже стало вірусним у соцмережах.
Мережею шириться відео, як наречена Дмитра Кулеби Світлана Павелецька танцює на концерті у Монатіка.
Скажу відверто: мене дуже обурює, але не саме відео, а те, як люди на нього реагують — хвиля огидних коментарів, образ і навіть погроз.
Так, я розумію, чому це викликає емоції: деякі тригерні слова самого Кулеби, їхня розмова з мураєвською пропагандисткою Пичик біля ЦУМу, загальна демонстрація «щасливого, легкого життя» всупереч тому, що країна стікає кровʼю. І так — питання мобілізації Кулеби теж нікуди не зникає (в інтервʼю Соколовій він пояснив це тим, що «не отримував повістку», та це звучить смішно на четвертому році великої війни).
Втім, зводити дискусію до танців чи зовнішності Світлани — це абсолютно повз суть. Бо танці, пластичні операції та глибоке декольте — не про інститут репутації. Та й Світлана — не перша леді й навіть не політична фігура, щоб оцінювати її рухи, зовнішність чи емоційність.
А ось багаторічна робота у правлінні на каналі Коломойського — це про інститут репутації.
Спільний бізнес (видавництво) з колишнім гендиректором «Плюсів» та колишнім міністром (русской) культури в Україні Ткаченком (який захищав памʼятники пушкіним-суворовим) — це про інститут репутації.
Робота на Столара (мафіозний київський забудовник, депутат від Партії Регіонів і ОПЗЖ, тісно повʼязаний із Медведчуком) у його медіахолдингу прямо напередодні повномасштабного вторгнення — це про інститут репутації.
А ще про інститут репутації — сексистські, мізогінні та бодішеймінгові пости, через які тисячі людей (включно зі мною) свого часу відписалися від Світлани.
Однозначно про інститут репутації — відосики, які Світлана записувала на ютубі в рамках своєї роботи на Столара, де вона переказувала зміст прочитаних нею книг, увага: російською мовою. Вона тоді навіть потрапила з тими відео до одного з випусків «Рагулів» Тані Микитенко (за що дякую). Найбільше мене вразило, коли Світлана записала переказ «Міста» Підмогильного російською мовою (Горад!). Я навіть залишила там коментар, скрін якого, на жаль, знайти не можу, але памʼятаю, що Світлана відповіла мені щось на кшталт: «я із Одєсси і я говорю на удобном мнє язикє!». (Нагадую, що це було не «за царя гороха», а у 2021 році, прямо напередодні вторгнення, коли вже працював закон про мову тощо).
Ну, і вишенкою на цьому торті «інституту репутації», як на мене, є Спартак Субота — шахрай, який видавав себе за психолога, — просунути і зробити відомим якого допомогла саме Світлана . 
Тобто, знаючи все вище перелічене, скажіть мені: які в біса танці тут варто обговорювати?
На цьому фоні говорити про танці — це робити вигляд, що проблема в «губах і рухах», а не в системності токсичних рішень, дій і звʼязків.
І так — окреме питання до Кулеби.
Коли в країні повномасштабна війна, і сотні тисяч чоловіків четвертий рік є добровольцями, від людини з таким соціальним капіталом, контактами та позиціонуванням ми маємо право очікувати дещо більше, ніж розпродаж свого мотлоху та нові відео (зокрема за участі Світлани, яка раніше ніколи не говорила про політику) про «поганого Єрмака» чи «українців, готових воювати лопатами».
Бери мʼяч, як то кажуть, і пиздяч.
Тобто є очевидніші та чесніші кроки — наприклад, мобілізуватися і показати приклад власною дією.
Бо сказати «ми працюємо, ми платимо податки, ми не їдемо з країни» — це не репутаційний щит — так можуть сказати сьогодні мільйони людей в країні.
А від публічних фігур масштабу Кулеби суспільство справедливо очікує іншого рівня відповідальності — не відкриття магазину фалоімітаторів (новий бізнес Світлани), не інстаграмні «тепло і кохання», не нові інтервʼю-виправдання, а реальні дії, які відповідають часу, у який ми живемо.
Тому фокус має бути простим і чесним: вчинки, відповідальність і позиція — а не танці-шманці для відволікання уваги.
Саме це треба підсвічувати, про це говорити, це памʼятати і тут ставити незручні питання. А не зливатися в хейт по обкладинці там, де мають звучати серйозні репутаційні претензії.
