Український “живий ланцюг” починався в в Івано-Франківську у неділю 21 січня 1990 року, коли мільйони людей взялися за руки у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР
21 січня 1990 року в Україні відбулась небачена за масштабом акція Українська Хвиля. Мільйони людей взявшись за руки утворили живий ланцюг, що символізував Єдність українських земель.
Акція була присвячена Акту Злуки Західно-Української Республіки і Української Народної Республіки в “Одноцільну Суверенну Народню Республіку”, який був урочисто проголошений в Києві на Софіївській площі 22 січня 1919 року.
“Ланцюг” починався в Івано-Франківську і через Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир простягнувся до Києва. Те що ланцюг починався в Івано-Франківську не випадково. Саме тут в той час тут перебував уряд ЗУНР, який 3 січня 1919 року ратифікував передвступний договір про об”єднання двох держав і направиkа делегацію для ведення переговорів з урядом УНР.
Свій початок ланцюг брав від Народного Дому на вул.Шевченка 1, де в 1919 р перебував Уряд ЗУНР, і прямував до Стрия. Відповідальними за організацію акції на цьому відтинку була Крайова Рада Народного Руху Івано-Франківської області, зокрема голова Ради Микола Яковина, заступник Степан Волковецький, активісти – Богдан Борович, Петро Арсенич, Олег Вівчаренко, також активісти Руху, Товариства української мови імені Тараса Шевченка і Гельсінської спілки.
Щільність «ланцюга» була неоднорідною — від 5-10 рядів у середмісті Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Передбачаючи таку ситуацію, штаб акції скеровував у такі місця автобуси з активістами зі Львова й Івано-Франківщини. Фінансування акції не склало для її організаторів надзвичайних проблем завдяки ентузіазму активістів: пальне для автотранспорту учасники акції забезпечували власним коштом, представники медичної служби працювали на волонтерських засадах тощо.
Також 21 січня 1990 року акція на підтримку «Живого ланцюга» відбулась у Харкові біля пам’ятника Тарасові Шевченку, де активісти вишикувались у ланцюг вздовж вулиці Сумської. У акції, організованій харківським осередком Народного Руху України, взяла участь, попри великий мороз, близько 100 осіб. За свідченням учасниці акції Наталії Зубар, міліція не чинила перешкод проведенню акції.
Олесь Доній, політолог, керівник Центру досліджень політичних цінностей:
«…Й навряд керівники підприємств та інституцій готові виділити транспорт, навіть за заплановані кошти, для поїздки в той чи інший район по трасі Львів-Київ – аби не перервати ланцюга. Тоді, 1990-го, вони робили це на власний страх і ризик. Тоді на Ланцюг вирушали цілими родинами та колективами, власними автомобілями чи організованими групами. Словом, справжніми та нерозривними “ланками”.
Мені й досі не до кінця зрозуміло, хто ж насправді координував цю неперервність живого ланцюга на трасі завдовжки в понад півтисячі кілометрів. Можливо, саме тому цього дня, 22 січня 1990 року, чимало з нас остаточно повірили в реальність змін. Повірили в диво. Сьогодні в диво вірить мало хто. А от чи можливо знову сплести “живий ланцюг” між Львовом і Києвом?
Тоді цей міст єдності мав символічне значення. Тоді об’єдналися демократичні сили для виборення незалежності. Тоді долучалися студентські організації – “це був єдиний порив”.
