Черговий раз суспільству розповідають, що корупційний скандал в політиці є політичним переслідуванням. Але чи так це? Чому такі скандали постійно супроводжують представників громадян у владі?
Давайте спробуємо в цьому розібратись…
Неодноразово прислав і говорив про причини тотальної корупції в Україні, яка починається зі способів залучення грошей на виборчі кампанії політичних партій.
Якщо кожен раціонально проаналізує політичний процес і його фінансову модель, то всім стане очевидно, що корупція в Україні це не випадки, а система, яка починається із способу залучення грошей на виборчу кампанію.
От уявіть собі видатки на пів мільярда $ доларів і більше на президентську виборчу кампанію, чи десятки мільйонів $ доларів на парламентську.
Уявили⁉️
Очевидно, що «спонсори» таких виборів не є меценатами. Кошти потрібно повернути з дивідендами. Ну і хочеться «заробити» на наступні вибори, щоб фінансувати їх не з власних кишень. Так громадяни отримують склад влади, який має зобовʼязання на мільярди 💲 доларів…
А тепер давайте логічно проаналізуємо джерела «надходжень», з яких ці політичні інвестиції мають повертати спонсорам виборів:
– платні рішення: як за, так і проти;
– кадрові призначення;
– «закладка» в бюджет програм для фінансування потреб спонсора;
– надання доступ до «ренти»;
– роздача держпідприємств в «управління»;
– «шлагбаум» на тендерних закупівлях;
– прихований лобізм;
– і так далі.
Все це потенційні джерела для отримання неправомірної вигоди, щоб повернути політичні інвестиції.
Саме так працює поточна фінансова модель політичного процесу.
Тому мене абсолютно не здивувала справа проти Тимошенко.
Якщо приставити детективів НАБУ до керівників всіх партій, фракцій та керівників органів влади, і записувати все, що вони роблять, то матимемо безперервне реаліті шоу про корупційні скандали в Україні.
