Хорунжий, розвідник УСС, пластун, мемуарист Михайло Мінчак. Жовтень 1916 р.-травень 1917 р.
Легендарний січовий стрілець, один з перших командирів штурмових підрозділів.
Маючи добрий пластовий вишкіл, Михайло Мінчак прославився як один з найкращих командирів «стеж» — диверсійно-розвідувальних груп, які діяли в тилу наступаючої російської армії під час боїв у Карпатах взимку 1914−1915 рр. Йому доручали найбільш небезпечні і відповідальні завдання, які він з успіхом виконував.
Михайло воював у складі сотні (роти) легендарного Дмитра Вітовського, брав участь майже в усіх боях Легіону УСС впродовж 1914−1917 рр. Неодноразово отримував поранення, батькам тричі повідомляли про його смерть, отримав три медалі «За хоробрість» і «Військовий хрест Карла». У 1916 р. командував «Мисливською стежею» — підрозділом, який слідкував за переміщенням ворога й добував ворожих «язиків». Відзначився під час боїв на горі Лисоня на початку вересня 1916 р., проявивши особистий героїзм, зумів зібрати розбиті рештки однієї з стрілецьких сотень і разом з іншими відділами організувати оборону в лісі на вершечку гори.
Тоді він отримав важке поранення і через помилку його офіційно вважали загиблим та «посмертно» нагородили Срібною медаллю «За хоробрість» І-го класу. У 1917 р. він потрапив у російський полон — у табір на берегах Волги, звідки на початку 1918 р. зміг звільнитися. Повернувся в Галичину, продовжив службу в полку Січових стрільців, брав участь у подіях Листопадового чину, зокрема допомагав встановлювати українську владу у Снятині і відзначився під час боїв з поляками за Львів у листопаді 1918 р.
Світлина з колекції Бродівського історико-краєзнавчого музею
