Її катували сорок п’ять хвилин, утримуючи під водою, доки вона майже не втратила свідомість.
Вона не видала жодного імені.
А через роки її брат назвав на її честь найвідоміший парфум у світі.
Літо 1944 року. Париж.
Катрін Діор привезли за адресою 180 Rue de la Pompe — елегантну будівлю в XVI окрузі, яку французькі колаборанти, що працювали на гестапо, перетворили на центр допитів і катувань.
Їм потрібні були імена.
Хто ще в Русі Опору?
Хто зв’язкові?
Де інші?
Катрін відмовилася говорити.
Її били. Роздягли догола. Зв’язали руки й потягли до ванної.
Знову й знову занурювали в крижану воду, утримуючи під поверхнею, доки вона майже не непритомніла. Потім різко піднімали голову — і ставили ті самі запитання.
Вона брехала, наскільки могла.
Але не сказала нічого, що могло б видати бодай одну людину.
Це тривало сорок п’ять хвилин.
За два дні її привели знову.
Нові тортури.
Години в холодній воді.
Вона не видала жодного імені.
Це була Катрін Діор — жінка, яка стала джерелом натхнення для одного з найкультовіших ароматів в історії.
Та парфум, що сьогодні уособлює паризьку елегантність, народився з набагато темнішої реальності — з долі учасниці французького Опору, яка пережила тортури й концтабори та не зрадила нікого.
Катрін народилася 1917 року в Нормандії, на дванадцять років молодша за брата Крістіана. Їхня мати вирощувала сади з троянд і жасмину. Любов до квітів успадкували обидва — і саме вона, тоді ще невідомо для них, визначила їхні долі.
Ідилія скінчилася 1931 року: смерть матері й втрата родинного статку після фінансового краху 1929-го.
Крістіан поїхав до Парижа будувати кар’єру в моді.
Катрін залишилася в Провансі — вирощувала овочі, щоб вижити, і мріяла про квіти.
Потім прийшла війна.
У 1941 році, купуючи радіо в Каннах — щоб слухати звернення генерала де Голля з Лондона, — Катрін познайомилася з Ерве де Шарбонн’є, одним із засновників французького Опору.
Вони закохалися.
І Катрін знайшла своє призначення.
Вона вступила до розвідувальної мережі F2 під кодовим ім’ям Caro. Збирала дані про пересування німецьких військ, складала звіти, передавала повідомлення до Лондона. Інформація, до якої вона була причетна, використовувалася під час підготовки висадки в Нормандії.
На початку 1944 року гестапо вже було близько.
Катрін переїхала до паризької квартири Крістіана й продовжила роботу. Він переховував її й приймав підпільні зустрічі Опору, ризикуючи власним життям.
6 липня 1944 року Катрін пішла на зустріч зі зв’язковим на площі Трокадеро.
Це була пастка.
Того дня заарештували двадцять сім осіб.
Керівника мережі закатували до смерті.
Катрін пройшла тортури на Rue de la Pompe.
А 15 серпня 1944 року — лише за десять днів до звільнення Парижа — її відправили потягом до Німеччини.
22 серпня вона прибула до концтабору Равенсбрюк.
В’язень № 57813.
Равенсбрюк був табором виключно для жінок. За проєктної місткості 6 000 там утримували близько 40 000 в’язнів. За різними оцінками, загинуло до 50 000 жінок.
Катрін переводили з табору в табір.
Змушували виготовляти вибухівку в шахтах, деталі для BMW на заводах, гнали в марші смерті в міру падіння нацистської Німеччини.
Тортури завдали непоправної шкоди.
Катрін ніколи не змогла мати дітей.
У квітні 1945 року її звільнили американські солдати поблизу Дрездена.
Місяць вона провела в госпіталі.
28 травня 1945 року Катрін повернулася до Парижа.
Крістіан зустрів її на вокзалі.
Він її не впізнав.
Улюблена сестра була настільки виснажена й змінена пережитим, що він пройшов повз.
З часом Катрін почала повертатися до життя. Возз’єдналася з Ерве й відкрила квітковий бізнес, ставши однією з перших жінок у Франції, які отримали ліцензію на торгівлю зрізаними квітами.
Тим часом Крістіан готувався назавжди змінити світ моди.
12 лютого 1947 року він представив свою першу колекцію — New Look.
І того ж дня випустив свій перший парфум.
За легендою, він ніяк не міг придумати назву, коли Катрін увійшла до кімнати.
Хтось вигукнув:
— Ах, ось і Miss Dior!
— Miss Dior — так і назвемо, — відповів Крістіан.
Він назвав аромат на честь сестри — жінки, яка ризикнула всім, витримала нестерпні страждання й повернулася зламаною, але не переможеною.
У 1952 році Катрін дала свідчення на процесі над гестапівцями з Rue de la Pompe. Вона розповіла про тортури й назвала жінок, які страждали разом із нею — багатьох із них так і не повернули додому.
Вона була нагороджена Хрестом військової доблесті, Королівською медаллю за мужність і орденом Почесного легіону.
Крістіан придбав землю в Грассі. Катрін стала експерткою з вирощування троянд, жасмину й лаванди для парфумерії та постачала квіти дому Dior.
Після раптової смерті Крістіана в 1957 році вона взяла на себе турботу про його спадщину й допомогла створити музей Christian Dior у їхньому рідному місті.
Катрін Діор померла 17 червня 2008 року, проживши дев’яносто років.
Останні п’ятдесят із них — серед квітів.
Коли одного разу молодий ветеран запитав її, як вона все це пережила, Катрін відповіла:
«Любіть життя, юначе. Любіть життя».
І тепер щоразу, коли хтось відкриває флакон Miss Dior, — знає він це чи ні — він віддає шану жінці, яка обрала мовчання замість зради й присвятила решту життя творенню краси.
Цей парфум ніколи не був лише про паризький гламур.
Він — про виживання.
Про любов.
Про вперте прагнення вирощувати красу після того, як усе зруйновано.
Так само, як і сама Катрін.
Шлюб за мільярдера, який нічого не заплатив
