Фільм “Таксист” Мартіна Скорсезе, що вийшов у ці дні 50 років тому, давно став класикою американського кіно 🇺🇸та одним з найвпливовіших творів в історії. Він розповідає історію Тревіса Бікла — ветерана В’єтнамської війни 🔫, який страждає від безсоння та самотності, працює таксистом у Нью-Йорку і поступово занурюється в божевілля.
За що його всі так люблять?
По-перше, видатна акторська гра Роберта Де Ніро в ролі Тревіса Бікла. Де Ніро майстерно передає внутрішній конфлікт героя — його відчуження та параною. Його монологи, включаючи знамениту сцену “You talkin’ to me?”, стали іконою поп-культури, а критики зазначають, що ця роль ідеально фіксує психологічний стан людини на межі.
По-друге, режисура Мартіна Скорсезе та сценарій Пола Шрейдера створюють неповторну атмосферу. Скорсезе вміло використовує нуар-естетику: темні вулиці Нью-Йорка, дощ 💦, неонові вогні та джазова музика Бернарда Геррмана посилюють відчуття ізоляції та занепаду.
По-третє, теми фільму залишаються актуальними й сьогодні. “Таксист” досліджує самотність у великому місті, психічне здоров’я, насильство та радикалізацію — проблеми, які резонують із сучасним світом. Скорсезе сам зазначив, що персонажі на кшталт Тревіса Бікла тепер стали “нормою” в суспільстві, де багато хто почувається відчуженим.
Нарешті, “Таксист” — це культурний феномен з величезним впливом на кіноіндустрію. Він вплинув на жанр нео-нуар, надихнув незліченну кількість режисерів і став предметом обговорень серед фанатів.
