Минулого року південь України зазнав кліматичного удару: соняшник і кукурудза дали критично низьку врожайність, багато фермерів спрацювали в мінус. Водночас існує культура, яка потребує менше води, здатна витримувати спеку, очищувати ґрунти від радіонуклідів після обстрілів і має понад 50 тисяч напрямів промислової переробки — від пороху до будівельних матеріалів.
Чому ж промислові коноплі досі не посіли помітного місця в українському агросекторі?
Про це ми поговорили з виконувачем обов’язків директора Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, автором двох сортів промислових конопель Віталієм Кабанцем. А ще розпитали, чому саме Сумщина стала ключовим центром конопляної селекції — адже 16 із 21 зареєстрованого в Україні сорту виведені саме тут.
Південь України висихає. Коноплі можуть стати альтернативою
— Цього року фермери на півдні масово зазнали збитків. Наскільки серйозна ситуація?
— Її вплив уже дуже відчутний. Ми всі бачимо глобальні кліматичні зміни: підвищення середніх температур і зменшення кількості опадів. Особливо сильно цього року постраждав південь України.
Ті культури, які традиційно вважалися там основними й найприбутковішими, — соняшник і кукурудза — у багатьох господарствах дали критично низьку врожайність. По соняшнику середні показники подекуди становили близько пів тонни з гектара. Навіть за високої ціни це не перекриває витрат на виробництво.
По кукурудзі ситуація схожа: у частині господарств збирали менше тонни з гектара, в інших — дві-три. Це також не ті показники, які дозволяють нормально заробляти. Тож значна частина фермерів цього року спрацювала в мінус.
— І ви бачите коноплі як альтернативу?
— Так, але з важливим уточненням. Йдеться не про насіннєві коноплі, адже формування насіння потребує достатньої вологості повітря й опадів у липні. Натомість коноплі на стебло, на волокно — цілком реальна альтернатива для південних регіонів.
Ранній посів і запаси ґрунтової вологи, які накопичуються взимку, дозволяють рослині нормально сформувати стебло й волокно навіть у посушливих умовах. І це не щось принципово нове: раніше коноплі вирощували й на Дніпропетровщині, і ще південніше. Там працювали дослідні станції, зокрема Синельниківська, які займалися селекцією. Просто акцент робили не на насіння, а саме на стебло, на волокно.
«Якщо подивитися на європейський досвід, то в Іспанії чи Італії коноплі давно вирощують у спекотних регіонах»
Там влітку температура стабільно перевищує 30 градусів, опадів небагато, і це не заважає виробництву волокна. У цих країнах працюють целюлозні комбінати, які переробляють саме конопляне волокно. Тобто клімат сам по собі не є перешкодою — ключову роль відіграє правильно підібрана технологія.
— Тобто південь України може повернутися до конопель?
— Так, і ми як наукова установа вже готуємо відповідні обґрунтування й пропозиції. Для фермерів, які нині зазнають збитків на традиційних культурах, це може бути реальною альтернативою.
Порох, джинси та будинки: понад 50 тисяч видів продукції
— Що взагалі можна виготовити з конопель?
— За різними оцінками, сьогодні існує понад 50 тисяч видів продукції, у виробництві якої можуть використовуватися коноплі. Майже все, що нас оточує, потенційно може бути зроблене з цієї рослини — повністю або частково. Зокрема й композитні матеріали для автомобіле- й літакобудування.
«До початку Другої світової війни у США фермерів зобов’язували вирощувати коноплі, бо ця культура вважалася стратегічною»
Показовий історичний приклад: перший автомобіль Генрі Форда був виготовлений із композитів на основі конопель і працював на біодизелі з конопляної олії.
— А що виготовляють із зерна?
— З нього виробляють конопляну олію, протеїн, а також обрушене зерно — ядра для вживання в їжу. Сьогодні таке зерно відносять до категорії суперфудів.
Конопляна олія фактично є унікальною серед рослинних олій: вона має оптимальне співвідношення омега-3 та омега-6 ненасичених жирних кислот, тому її вважають підсилювачем імунітету й називають рослинним замінником риб’ячого жиру.
Після віджиму олії залишається жмих. Саме його використанню присвячені дослідження, які ми зараз започатковуємо в годівлі тварин.
— А волокно куди йде?
— Стеблова частина конопель складається з двох компонентів — волокна і костриці, тобто деревної частини.
Волокно використовують для виробництва тканих і нетканих матеріалів: одягу, технічних тканин, утеплювачів для верхнього одягу, таких як коноплепух або коноплепон.
«Перші джинси у світі були пошиті саме з конопляного полотна: моряки перешивали конопляні паруси на штани й фарбували їх індійськими барвниками — так і з’явився денім»
Сьогодні компанія Levi’s також повертається до конопляного волокна і запускає нові лінійки одягу з конопляних тканин.
Втім, сфера застосування конопляного волокна не обмежується одягом. Навіть сьогодні в багатьох сталевих канатах усередині є сердечник із конопляного волокна — саме він забезпечує необхідну еластичність і міцність конструкції.
Ще один напрям — папір. Коноплі мають у своєму складі понад 70% целюлози. І з їхнього волокна виготовляють зокрема високоякісний друкарський крейдований папір.
«Зараз спільно з виробниками й інвесторами наш інститут пропрацьовує проєкт запуску виробництва паперу з конопель на півдні України»
З костриці виготовляють пакувальний папір і картон. В Іспанії та Польщі є заводи, які спеціалізуються саме на виробництві паперу з конопель.
Костриця також має високу тепловіддачу. Пелети або брикети з неї за енергоефективністю — приблизно на рівні з твердими породами дерев, зокрема з дубом. Вони мають низьку зольність і відповідають європейським екологічним стандартам, адже забезпечують багато тепла за мінімальних викидів диму.
— Розкажіть про будівництво з конопель.
«Окремий напрям — будівництво з костробетону. Це технологія з дуже давньою історією, ще з римських часів»
— Суміш складається з костриці, води та вапна. Але тут важливо розуміти, що не будь-яке вапно підходить: в Україні таких родовищ або немає, або вони ще недостатньо досліджені, тому багато хто використовує імпортні вапняні суміші.
У нас вже є будинки, збудовані з використанням конопляних матеріалів. Це легкі, теплі конструкції, які не горять: під дією високої температури поверхня обвуглюється, але не займається. Будівництво таких будинків відбувається швидко, що робить цю технологію особливо перспективною для України, зокрема в контексті майбутньої відбудови.
— Яку користь промислові коноплі можуть мати для української армії?
— У цьому напрямку вже проводяться дослідження. Є результати, які свідчать, що порох можна виготовляти не лише з бавовнику, а й із конопель — і він має належні балістичні характеристики.
Крім того, це одяг для військових, медична вата та перев’язувальні матеріали.
Конопляний одяг розглядають і для військових потреб. Наприклад, у Китаї армія проводила спеціальні дослідження: під час марш-кидків і випробувань із різним фізичним навантаженням з’ясувалося, що одяг із конопляного волокна менше подразнює шкіру і краще відводить вологу.
Це стало однією з причин запуску державної програми розвитку конопляної галузі у Китаї. Вона полягає у тому, щоб замінити мільйон гектарів бавовнику мільйоном гектарів конопель. І причина тут не лише економічна, а й екологічна, бо бавовник потребує в рази більше води на одиницю волокна, а у світі сьогодні фактично триває боротьба за водні ресурси.
Якщо частково торкнутися сфери медичних конопель, то існують розробки з використанням канабіноїдів для лікування посттравматичних станів. У певних випадках такі препарати можуть стати альтернативою опіоїдним знеболювальним. І, наскільки мені відомо, Військово-медична академія вже працює у цьому напрямку.
Чим промислові коноплі відрізняються від наркотичних
— Поясніть для тих, хто не в темі: чим промислові коноплі відрізняються від «непромислових»?
— В Україні вже є закон, який чітко розмежовує промислові та медичні коноплі. Промислові — це ті, що у світі називають industrial hemp: у них на переробку йдуть стебло, насіння і частково листя. У медичних коноплях основною сировиною є суцвіття.
Ще одна принципова відмінність — вміст психотропної речовини тетрагідроканабінолу (ТГК). Для промислових конопель він обмежений: зараз — до 0,2%, а з 2027 року — до 0,3%. Усе, що перевищує ці показники, належить до медичних конопель.
Саме тому промислові коноплі вирощують у відкритому ґрунті, як звичайну сільськогосподарську культуру, а медичні — лише в закритому, із ліцензіями, спеціальними дозволами, цілодобовою охороною і повною простежуваністю продукції.
— Підвищення допустимого рівня ТГК з 2027 року якось впливає на українських виробників?
— По суті, ні. Ще кілька років тому в Україні допустимий вміст ТГК становив лише 0,08%.
«Українські селекціонери першими у світі створили сорти з настільки низьким вмістом тетрагідроканабінолу, що прилади його просто не фіксують — фактично безнаркотичні сорти»
Наприклад, цього року сорт «Софія», селекції нашого інституту, має експертні висновки з формулюванням «ТГК не виявлено». Йдеться про соті чи навіть тисячні частки відсотка, які не піддаються вимірюванню.
Тому українські сорти за цим показником проходять усі чинні норми з великим запасом. А межі 0,2% чи 0,3% — це радше міжнародний стандарт, який Україна імплементує, орієнтуючись на Європейський Союз і США. Хоча у деяких країнах, як-от у Чехії чи Швейцарії, промисловими вважають коноплі навіть із вмістом ТГК до 1%.
Але на практиці ці цифри не впливають ані на якість волокна, ані на якість зерна. Це передусім регуляторне питання, а не агрономічне.
16 із 21 українського сорту створені на Сумщині. Чому саме тут?
— Як так вийшло, що саме Сумщина стала центром конопляної селекції?
— У Глухові свого часу працював Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель, заснований у 1931 році. Це була одна з найсильніших профільних наукових установ у світі.
Саме там створили велику кількість сортів і сформували унікальну генетичну базу. Найбільша у світі колекція зразків конопель і досі зберігається в Глухові — і це серйозна основа для подальших досліджень.
Активно працювати з промисловими коноплями ми почали у 2016 році. Тобто цьогоріч минає вже десять років. Після реформи в аграрній академії наук у 2012 році наша установа — Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН — отримала оновлену структуру. До неї увійшли дослідні господарства регіону та наукові установи, зокрема Глухівська дослідна станція луб’яних культур.
Перші кілька років ми купували насіння глухівської селекції, розмножували його й продавали виробникам. Паралельно почали власну селекційну роботу. У 2021 році ми зареєстрували перший сорт нашого інституту — «Софія», а у 2024-му — другий — «Катюша».
— Який прогрес у селекції за ці роки?
— Якщо подивитися на результати, прогрес дуже показовий. Колись вміст волокна в коноплях становив близько 15%, сьогодні — майже 40%. Те саме з урожайністю насіння: замість 0,5-1 тонни з гектара нині отримують 1,5-2 тонни й більше.
Це результат довгої й системної селекційної роботи: зі зниження вмісту ТГК, підвищення якості волокна та врожайності насіння. За цими показниками українські сорти цілком конкурентні на світовому ринку.
— Над чим працюєте зараз?
«Зараз ми працюємо над створенням сорту промислових конопель із підвищеним вмістом канабіноїдів, які не мають психотропного ефекту»
— У світі вже є приклади, коли за рівня ТГК 0,2–0,3% можна отримувати 3–5% інших канабіноїдів, і цього достатньо, щоб вони мали певний терапевтичний ефект.
У нас також є тваринницький напрямок, і з 2026 року вперше в Україні ми будемо проводити дослідження з використання продуктів переробки конопель у годівлі свиней. У деяких країнах листя й суцвіття цієї рослини вже використовують у годівлі тварин — і канабіноїди працюють як природні антиоксиданти.
— Чи є в Україні ринок для такого сорту?
— На експорт ми не орієнтуємося, але й в Україні поки що ринку як такого немає. Він тільки формується. Потрібно визначити, про які продукти йдеться: біологічно активні добавки, фіточаї чи щось інше. Але тут важливо розуміти: спершу потрібно створити сорт, а паралельно — правові механізми для легалізації продуктів із нього.
— Наскільки генетична база в Глухові зараз у безпеці?
— База була і залишається в Глухові. Однак безпекова ситуація змусила переглянути підхід до її збереження. Тому зараз зразки конопель зберігаються не в одному місці. Частина колекції є також у національному генетичному банку, який раніше знаходився в Харкові, а зараз, наскільки мені відомо, перенесений до Львова. Умовно кажучи, «яйця покладені в різні кошики».
Крім того, ми працюємо за ліцензійними угодами: наше насіння вирощують не лише в нашому інституті чи в Інституті луб’яних культур, а й у господарствах у різних регіонах України — на Сумщині, Вінниччині, Житомирщині. Це також один зі способів збереження й поширення генетичного матеріалу.
Українські сорти — стандарт для Європи, але грошей на експансію немає
— Наскільки українські коноплі цікаві закордонним науковцям?
— Українські коноплі за кордоном справді викликають інтерес — передусім завдяки тривалій традиції промислового коноплярства та потужній науковій базі.
Український сорт ЮСО 31, наприклад, є сортом-стандартом за окремими показниками в Європейському Союзі: під час випробувань і реєстрації нових сортів у ЄС часто орієнтуються саме на нього.
Кілька українських сортів уже зареєстровані в ЄС і Канаді, тривають випробування сортів нашого інституту в Молдові, є зацікавлення з боку Казахстану — цьогоріч там ухвалили закон про коноплі, і вже відбулися перші розмови про розповсюдження наших сортів.
— Але ж українські сорти не дуже масово представлені за кордоном. Чому?
— Основна причина — брак коштів. Наше насіння дешевше за закордонне, однак вихід на іноземні ринки потребує значних витрат. Державна наука сьогодні й так недофінансована, а інвестувати додаткові кошти в реєстрацію сортів за кордоном, особливо за нинішніх умов, фактично неможливо.
Інвестори не готові «заходити» ближче ніж за 100 кілометрів від кордону з Росією
— Якщо Сумщина — центр селекції, то чи можна назвати її столицею коноплярства в Україні?
— Хотілося б, звісно. З погляду науки — так: саме на Сумщині зосереджені основна інтелектуальна база, історія та селекція промислових конопель.
Однак якщо говорити про інвестиції й великі промислові проєкти, ситуація складніша. Інвестори зараз охочіше заходять в інші регіони. Наприклад, на Житомирщині ми тісно співпрацюємо з підприємством «Ма’Рижани» — це група компаній і повноцінний індустріальний парк.
«В одному лише господарстві там зосереджено близько половини всіх площ промислових конопель в Україні»
Йдеться про серйозні інвестиції, сучасний завод і спеціалізовану європейську техніку, яка коштує сотні тисяч євро за одиницю й використовується виключно для роботи з коноплями.
Нам приємно, що вони висівають насіння саме нашого інституту й Інституту луб’яних культур. І зараз вони починають виробляти високоякісне довге волокно.
Є також ініціативи на Рівненщині та Вінниччині. А от на Сумщині, на жаль, великі індустріальні проєкти поки що не запускаються.
— Це пов’язано з війною?
— Так. Сумщина першою створила кластер «Слобожанське коноплярство», ще до повномасштабної війни. Планувалося його державне фінансування, кошти вже були виділені. Але потім їх перерозподілили на інші потреби.
Зараз інвестори прямо говорять: вони не готові «заходити» ближче ніж за 100 кілометрів від кордону з Росією. Тому розвиток цього кластеру відбувається, але не такими темпами, як хотілося б, і не в тому масштабі, щоб говорити про його конкурентоздатність.
Раніше потрібна була ліцензія МВС і цілодобова охорона
— Наскільки галузь була зарегульована раніше?
— До минулого року, щоб вирощувати промислові коноплі, виробник мав отримати ліцензію та окремий дозвіл від МВС.
Також існували жорсткі просторові обмеження. Наприклад, коноплі не дозволяли вирощувати ближче ніж за 500 метрів від населених пунктів. Якщо подивитися на карту України з її щільною мережею сіл і хуторів, то значна частина території автоматично випадала з можливого обробітку без очевидного обґрунтування, бо йшлося ж про безнаркотичну промислову культуру. Окремі обмеження діяли також щодо відстані до залізничних шляхів і державного кордону.
До 2012 року також була обов’язковою охорона посівів — і не будь-яка, а саме Державної служби охорони. Витрати на неї могли сягати близько чверті собівартості вирощування.
У результаті фермер опинявся перед вибором: пройти багаторівневу бюрократичну процедуру, отримати всі дозволи, організувати цілодобову охорону або ж вирощувати звичні культури, такі як кукурудза чи соняшник, без додаткових ризиків і витрат. Звісно, більшість обирала другий варіант.
«Сьогодні ситуація значно спростилася: ліцензії, дозволу від МВС, обов’язкової охорони більше не треба»
Водночас залишається процедура реєстрації в системі «єКоноплі», яка, на мою думку, також могла б бути простішою.
Ще до минулого року в Україні закон дозволяв використовувати лише стебло і зерно, а решту сировини потрібно було офіційно знищувати — з комісіями й поліцією. Тепер у реєстрі з’явилася окрема графа «листя і суцвіття», що відкриває можливості для розвитку цього напряму.
Водночас законодавство досі не повністю врегульоване: попереду розробка низки підзаконних актів і технічних умов, без яких повноцінний розвиток цього напряму неможливий.
Коноплі можуть врятувати забруднені через обстріли ґрунти
— Наскільки промислові коноплі екологічніші за соняшник чи кукурудзу?
— Промислові коноплі — це культура, яку можна вирощувати взагалі без застосування хімічних засобів захисту рослин. Більшість інших культур, які сьогодні масово вирощують в Україні, — соняшник, кукурудза, ріпак, соя — для отримання нормального врожаю потребують використання гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів.
Коноплі ж мають зовсім інші біологічні властивості. Їхній добовий приріст може сягати до 10 сантиметрів — подібно до бамбука. За умови правильно відпрацьованої технології, своєчасного посіву, належної підготовки ґрунту й використання якісного добре підготовленого насіння вони ростуть настільки швидко, що здатні конкурувати з бур’янами й пригнічувати їх. У таких умовах потреби в застосуванні гербіцидів немає.
При зеленцевих посівах на волокно використовують підвищені норми висіву — до чотирьох мільйонів рослин на гектар. Збирання такої продукції відбувається вже через 90 днів після посіву. За цей час шкідники не встигають сформувати достатню чисельність і щільність популяції, щоб завдати істотної шкоди посівам. Певні пошкодження, звісно, можливі, але повністю знищити посіви вони не встигають. Тобто без інсектицидів теж можна обійтися.
І хвороби в коноплях зазвичай проявляються пізніше. Наприклад, склеротиніоз, який останніми роками фіксують на посівах, виникає переважно у другій половині вегетації — коли рослина вже формує насіння. Якщо ж ідеться про зеленець, то ураження, як правило, поодинокі або некритичні. За таких умов вирощування можливе і без застосування фунгіцидів.
Але ж існують біологічні фунгіциди й біологічні інсектициди, і ми використовуємо саме їх у власних дослідженнях.
— Є свідчення, що коноплі навіть корисні для ґрунтів. Це правда?
— В Україні вже проводилися дослідження щодо використання конопель, зокрема як фітомеліоративної культури — тобто такої, що здатна контрольовано вилучати з ґрунту важкі метали та радіонукліди, зокрема цезій, стронцій та інші небезпечні елементи.
За цією темою захищено кандидатську і докторську дисертації, а також видано наукову монографію. Сьогодні ці дослідження набувають особливої актуальності з огляду на забруднення ґрунтів унаслідок обстрілів, вибухів і потрапляння разом із ними різних шкідливих речовин.
«Я переконаний, що в майбутньому коноплі матимуть власну нішу в системі оздоровлення ґрунтів в Україні»
— А продукція з таких конопель безпечна?
— Тут важливо наголосити: йдеться про обґрунтований і контрольований підхід. Існують чіткі показники допустимого вмісту шкідливих елементів у ґрунті та в продукції. Завдання полягає не в тому, щоб за один рік повністю «витягнути» всі забруднення з ґрунту, адже тоді постає питання подальшого використання такої сировини. Тому процес фітомеліорації розтягується в часі, наприклад, на три-п’ять років. За цей період ґрунт можна поступово оздоровлювати без перевищення допустимих норм у продукції й без додаткової шкоди для довкілля від використання вирощеної сировини.
Зрозуміло, що в таких випадках сировину не використовують для виробництва харчових продуктів чи одягу. Пріоритетними стають інші напрями, зокрема виробництво паливних брикетів.
— Як цей процес контролюють?
— Існують певні методики. Перед початком проводять аналіз ґрунту на вміст шкідливих елементів, після чого застосовують різні агротехнологічні підходи. Наприклад, у межах одного сезону висівають коноплі з різною густотою — стандартною, поруч — з удвічі більшою, далі — з іще вищою; тестують різні сорти. Так підбирають оптимальну технологію для конкретних умов.
Через рік, два або п’ять років застосування цієї технології знову вимірюють рівень радіонуклідів і важких металів у ґрунті. За певний період вміст шкідливих речовин знижується до допустимого рівня, і водночас продукція, яку збирають щороку, також залишається в межах допустимої норми.
Гроші «з повітря»: як заробити на карбонових ваучерах
— Чи можуть коноплі допомогти боротися зі змінами клімату?
— За результатами останніх досліджень, проведених у Великобританії, промислові коноплі мають позитивний карбоновий баланс. Це означає, що під час їх вирощування з повітря поглинається більше CO₂, ніж утворюється в процесі виробництва.
«Існує можливість отримувати так звані карбонові ваучери — додатковий фінансовий дохід, умовно кажучи, “з повітря”»
Наступного року ми плануємо долучитися до міжнародної програми, яка за допомогою супутникових знімків моніторить, у який бік формується цей баланс — позитивний чи негативний.
— Що таке карбонові ваучери?
— Є великі світові компанії, наприклад, Microsoft, які мають негативний карбоновий баланс. Їхнє виробництво пов’язане з використанням великої кількості ресурсів і формує значний вуглецевий слід. Згідно з міжнародними зобов’язаннями, які взяли на себе країни-підписанти глобальних кліматичних угод, такі компанії мають прагнути до карбонової нейтральності.
Відповідно, підприємства з негативним балансом зобов’язані купувати карбонові ваучери у тих, хто має баланс позитивний. Існує міжнародна біржова платформа, на якій це відбувається. Виробник подає заявку, зазначає координати посівів, дату посіву, вносить необхідні агрономічні показники. Після цього за супутниковими даними відстежують, як розвивається культура і який карбоновий баланс вона формує.
Далі, наприклад, велика компанія або металургійний комбінат купує на цій платформі карбонові ваучери у господарств із позитивним балансом. Це своєрідний «хмарний» ринок. Подібна практика у світі вже працює, і українські підприємства на цій платформі вже представлені. Ми ж цього року не встигли долучитися: поки детально розібралися з механізмом участі, посіви вже були зроблені.
— Чи може це стати джерелом фінансування для ваших досліджень?
— Так, ці кошти офіційно надходять на рахунок і можуть законно використовуватися, зокрема для фінансування наукових робіт. Я наразі не готовий сказати про які суми йдеться, але принцип тут простий: жодних додаткових витрат це не потребує. Тому незалежно від того, йдеться про незначні кошти чи про десятки тисяч гривень, — це все одно додатковий дохід.
