«А що, жінки більше не приїжджають на секс одразу додому?» — питає мене давній коханець.
Питає тому, що колись давно ми з ним познайомилися саме так: метч в тіндері, і вже за годину я була в нього. Той вечір, пригоду і секс він згадує досі, ставлячи мене за приклад іншим жінкам. Ну і бідкається, мовляв, дівчата вже не ті, пропав дух авантюризму…
🟣 А я, якщо чесно, згадую оте своє рішення і здригаюся. Не в розумінні сексу — він був класним, ця зустріч переросла в тривалу дружбу, а в розумінні того, як же неймовірно мені пощастило не вскочити тоді у халепу!
Я з жахом усвідомлюю, якою безвідповідальною та саморуйнівною була моя поведінка. Чим я взагалі думала? Адже могло статися що завгодно. Там міг бути не цей хлопець, а інший, і навіть не один. Мене могли зґвалтувати, пограбувати, образити, вбити. І я навіть не знаю, що б я із цим робила, якби ще залишилася жива. Чи пішла б у поліцію? Чи було б соромно зізнаватися, що я сама туди поїхала. Та й узагалі на сайті знайомств в описі профілю у мене було написано «шукаю секс».
У мене, знаєте, фантазія дай боже. Маю грішок іноді мислити заголовками на кшталт «Шукала секс, а знайшла реанімацію», «Дівчина поїхала до хлопця із сайту знайомств і стала жертвою зґвалтування». Отакий якийсь заголовок, з якого зрозуміло, що я, по-перше, сама винна, а по-друге, це такий трошки курйоз, так тобі й треба, мала, шукала б кохання, то, може, й не ґвалтували б. Ага, обручку купили б на першому побаченні…
Може здатися, що я занадто песимістична і щодо чоловіків, і щодо українських ЗМІ. Утім впевнена, що навіть дещо оптимістична. Суто завдяки тому, що навіть моєї фантазії драматургині іноді не вистачає, щоб передбачити реальні випадки і заголовки, які створять медійники.
Один із останніх: дівчина поїхала в гості до нового знайомця із сайту, а він, замість побачення, вдарив її по голові та відібрав гроші. Коли вона заявила в поліцію і кривдника знайшли, він пояснив правоохоронцям, що розізлився, бо вона не була схожа на свої фото в профілі.
🟣 Вгадайте, про що були заголовки? Звісно, саме про це. І коментарі також. До звичного звинувачення постраждалої додалися смішки з приводу того, як шкідливо користуватися фільтрами в соцмережах. Весь фокус уваги суспільства змістився зі злочину чоловіка на зовнішність і поведінку жінки. Звісно, в зневажливому тоні.
І таких випадків безліч. Про смертельні чи небезпечні для життя ми іноді дізнаємося з новин. Хоч явно не про всі, а лише про ті, де є з чого викроїти гидкий заголовок.
А ще в кожної жінки є список мерзенних випадків, після яких почуваєшся липкою, забрудненою, але навіть не розумієш, на що нарікати.
Колись я прийшла на побачення завдяки тіндеру. Чоловік запізнився, потім набрав мене, спитав, чи це я стою в призначеному місці, і підійшов. Замість піти кудись на каву, сказав, що живе неподалік і наполягав випити кави (чи віскі?) в його помешканні. Там я почувалася незатишно, казала, що не відчуваю бажання займатися сексом, але нарешті він мене вмовив.
Я знаю, що ви всі спитаєте чому. Я б сказала, що це віктимблеймінг, що йдіть ви всі під три чорти з такими питаннячками, але ж у нас колонка, просвітництво якесь. Тому пояснюю: я була молода, перебувала у вразливому стані через драму в стосунках, була невпевнена у своїй зовнішности. А ще настільки не вміла розрізняти й усвідомлювати власний дискомфорт, що ігнорувала проблемні «дзвіночки». Не помітила, що він спочатку стежив за мною здалеку, вирішуючи, чи достатньо я приваблива, щоб усе ж прийти на побачення; не звернула уваги на те, що мені не хотілося йти до нього; не знайшла в собі сили відмовити і піти геть попри те, що початку цей чоловік поводився доволі неприємно.
🟣 А потім уже в його квартирі я була банально налякана. Мені здавалося, що вийти звідти умовно неушкодженою мені вдасться тільки тоді, якщо я погоджуся. Можливо, я не мала рації. Якби знайшла у собі впевненість відмовити, то пішла б. Але не знайшла і потерпіла, і потім втекла. І не те щоб утекла, він сам сказав мені йти. Використав і відправив.
Чомусь мені досі образливо, що я тоді забула у ванній перстень, який мені дуже подобався, у формі серця. Я навіть написала йому, просила повернути. «Наступного разу забереш». Фе! Чомусь мені цей перстень і його форма здаються дуже метафоричними…
Ця історія мені така неприємна, що, якщо чесно, оце і є перший раз, коли я розповіла її повністю хоч комусь. З усіма тими соромними для мене подробицями. З усіма тими деталями, які казали мені, що я сама винна і що почуття відрази, яке мене переслідує, це відраза до самої себе. Бо, звісно, заднім числом мені все стало зрозуміло: я перебирала всі «червоні прапорці», думала, що було б, якби я встала і пішла. Від цього сором і відраза до самої себе стали майже нестерпними.
Я навіть не хочу думати, скільки таких історій у кожної з нас. У кожної, котра хоч колись проявляла ініціативу, шукала секс, вірила в те, що це справа для спільного задоволення.
А зверху ці історії присипані чимось бридким і водночас ідіотським. Як, наприклад, мій «секс» із якимось викладачем, що мав гарні ноги, жив у гуртожитку, запропонував мені чай із маминим варенням і тричі кінчив, сукупно витративши на всі три оргазми майже 45 секунд. Після того, як я пішла звідти, радіючи, що принаймні цілий вечір звільнився, він писав мені, запрошував прийти ще раз, обіцяв шалений секс і навіть казав, що покличе друга… Я чесно оцінила перспективу терпіти таке позорище аж півтори хвилини, відмовилася і ще декілька місяців періодично банила різні номери, з яких він надсилав мені свої спокусливі пропозиції.
🟣 Якщо чесно, для цієї колонки я навіть не стала проводити опитування серед подруг і підписниць. Я й без цього знаю, скільки разів у житті кожної жінки секс був неприємним, ідіотським, болючим, образливим, Скільки разів ми терпіли і чекали закінчення, шкодували, що поїхали до нього, а потім думали, як би відкараскатися він наступних побачень, не повідомляючи, що він жахливий у ліжку. Боже, та моїх би вистачило на цілу книжку! І я дякую собі та психотерапії, що це не пригнітило мою сексуальність, що я не розчарувалася в сексі остаточно.
Однак я навчилася фільтрувати. Це багатоступенева система фільтрації: опис у профілі, переписка в додатку, переписка в месенджері, поведінка під час знайомства — на кожному з цих етапів я навчилася відкидати все дискомфортне й потенційно загрозливе. І з-поміж усіх, хто дійшов уже до нормального особистого знайомства, вибирати тих, до кого виникає потяг, «хімія», щось таке, що підказує мені, що наш секс буде якісним, чуттєвим, взаємним і веселим. Бо поганого й небезпечного сексу в моєму житті вже достатньо.
І я не одна така. Чоловіки, більшість жінок ніколи не хотіли або вже давно не хочуть їхати до вас додому без попередньої переписки і побачення, не хочуть спати з тими, чия поведінка насторожує, не хочуть погоджуватися на секс із тими, від кого не мокро в трусиках. Бо для нас весь оцей випадковий секс, який, як багато хто любить казати, дуже доступний для жінок — це поганий секс. Ми його не хочемо.
🟣 Для більшості чоловіків ці проблеми надумані. Спонтанний секс із незнайомкою — це для них як мінімум оргазм. А поганим (згідно з результатами опитувань) чоловіки називають нудний секс. Уявіть собі! Коли жінки кажуть про поганий секс, то мають на увазі біль, фізичний дискомфорт, емоційний дискомфорт тощо. А для чоловіків (у статистичній більшості випадків) основний ризик — це те, що буде нудно.
Погодьтеся, ці ризики не можна зіставляти.
Чому ми «не приїжджаємо на секс одразу додому»? Бо навчені неприємним досвідом. Бо суспільство досі толерує сексистські заголовки і перекладає відповідальність за все на жінку. Бо досі створює уявлення про те, що «якщо я буду нормальною і правильною, зі мною не трапиться нічого поганого». А ще про те, що якщо мені було неприємно, але мене не вбили, не покалічили, то це взагалі не варте уваги. Що тут такого?
Саме через це мені здається, що кожній із нас доводиться долати цей шлях усвідомлення на власній шкурі, самій собі створювати захист, іноді навіть просто уникаючи сексу.
Ні, мені зовсім не шкода чоловіків, яким «дуже важко знайти секс». Нам би зі своїми проблемами розібратися, правда?
Текст — Vesta Gunchenko
Акції Pinterest обвалилися на 25% за один день
