Коричнева сукня. Чорний фартух на щодень. Білий – “на свято”.
Ні, це не форма служниці з вікторіанського роману.
Це – шкільна форма дівчат у СРСР.
У 1948 році радянська влада одягнула школярок у вбрання, яке підозріло нагадувало уніформу покоївки. І це було не про моду. Це було про виховання покори.
Фартух – символ праці. 
Білий комірець – символ охайності.
Однаковість – символ “рівності”.
А по суті?
Систему будували так, щоб з дитинства привчити:
🔹 будь скромною
🔹 будь непомітною
🔹 слухайся
🔹 знай своє місце
повинна була бути акуратною, дисциплінованою і… невидимою. Саме такими виховували дівчат. Майбутніх “берегинь”, які не ставлять зайвих запитань.
Хлопців тим часом одягали у форму, що нагадувала військову. Їх готували служити державі.
Дівчат – служити в домі.
Це називали рівністю. 
Але насправді це була система стандартизації дітей. Без індивідуальності. Без права бути іншими. Без свободи самовираження.
Коли дитину з дитинства вчать ходити строєм — вона рідше вчиться думати самостійно.
І так, хтось скаже: “Та це ж просто форма”.
Але форма – це завжди символ.
Символ того, ким тебе хочуть бачити.
Історія радянської шкільної форми — це не про ностальгію.
Це про те, як система намагалася виховати з дітей зручних, покірних гвинтиків.
Добре, що сьогодні ми можемо обирати більше, ніж колір фартуха.
Свобода починається з дрібниць.
Навіть із права не бути однаковими.
Як ви ставитеся до обов’язкової шкільної форми?
24.02.2022. Гостомель, Макарів, Миколаїв, Ізюм: початок великої війни очима Сил спеціальних операцій
